Історія Донецька. Столиця Донбасу та її історія

Ще зовсім недавно назву "Донецьк" для мільйонів людей у всіх куточках Європи асоціювалося з футболом. Але 2014 став періодом важких випробувань для цього міста, жителі якого виявилися на передньому краї війни, розв`язаної купкою авантюристів проти мирного населення. Як сказав хтось із великих: щоб зрозуміти сьогодення та вгадати майбутнє, потрібно заглянути в минуле. Тому тим, хто бажає розібратися в подіях, що відбулися протягом останніх місяців на сході України, багато чого може підказати історія Донецька. Так ким і коли був заснований це місто і чому його жителі не захотіли підкорятися київській владі, які проводять антиросійську політику?

Передісторія

На території столиці Донбасу люди жили з незапам`ятних часів. Про це свідчать археологічні знахідки, знайдені під час розкопок, проведених в деяких районах міста протягом минулого століття. Вчені вважають, що в різні періоди там знаходилися тимчасові або постійні поселення скіфів, кіммерійців, сарматів, готів, а трохи пізніше і слов`ян. Однак у період з 13 по 16 століття люди покинули ці місця через набігів кочівників, і нові поселення там стали з`являтися після того, як ці землі опинилися під контролем донських козаків.

Історія Донецька з середини 18 століття по початок 19-го

Активне заселення басейну річки Кальміус і прилеглих земель почалося в 18 столітті за наказом Катерини Другої. У 1760 роках на території Київського району сучасного Донецька була заснована Олександрівська слобода, згодом стала селом. Приблизно в цей же час по сусідству виникли населені пункти Крутоярівка та Григорівка. Їх жителі поряд із сільським господарством займалися видобутком вугілля, про великі поклади якого стало відомо після того, як на берегах річки Курдючей побувала експедиція, відправлена на розвідку корисних копалин Петром Першим. У 1820 році перші невеликі шахти з`явилися безпосередньо поряд з Олександрівської. Саме тоді почалася історія Донецька як одного з найбільших центрів вуглевидобутку в Європі.

Підстава Юзівки

У 1841 році були побудовані 3 шахти Олександрівського рудника, а до середини 19 століття число підприємств, що займаються вуглевидобутком в регіоні, досягло 10. Через кілька років урядом Російської імперії був укладений договір з С. В. Кочубеєм. Згідно з умовами цієї угоди на Донбасі мав бути побудований великий завод для виготовлення залізних рейок. У 1869 році Кочубей продав концесію за 24 тисячі фунтів стерлінгів англійської промисловцеві Джону Юзу, який почав будівництво металургійного підприємства поряд з селом Олександрівка. Крім того, він заснував селище Юзівка для робітників нового заводу. Так почалася історія Донецька, роком заснування якого прийнято вважати 1869-й. Через три роки доменні печі були введені в експлуатацію, а комбінат Юза став одним з найважливіших індустріальних центрів Росії. Всього за 15 років населення робітничого селища металургів зросла в 50 разів, він перетворився на індустріальне місто, де діяв телеграф, лікарня, кілька готелів і школа. Там навіть був свій, як би сказали сьогодні, елітний мікрорайон, у якому жили інженери та інші фахівці, що приїхали до Юзівки на роботу за контрактом. Місцеві жителі називали його Англійської колонією і заздрили його мешканцям, яким були доступні такі блага цивілізації, як водопровід і електрику.

Донецьк: історія міста після Жовтневої революції

У всі часи шахтарські колективи відрізнялися згуртованістю і організованістю, тому не дивно, що час від часу в місті проходили масові виступи робітників, що вимагають поліпшення умов праці та підвищення зарплати. Зокрема, в 1892 році 15000 шахтарів влаштували сутичку, яка була жорстоко пригнічена урядом. Тому не дивно, що вже в березні 1917 року в Донецьку відбулися вибори Ради робітничих депутатів, а після жовтневих подій у Петрограді цей орган самоврядування заявив про підтримку уряду на чолі з В. Леніним. Після цього місто неодноразово переходив з рук в руки і лише в грудні 1919 року увійшов до складу УРСР. Причому навіть після цього карта сходу України, точніше кордону цієї країни з РРФСР, вважалися спірними. Справа в тому, що значна частина населення і багато політичних діячі та представники інтелігенції висловлювали великі сумніви у правомірності приналежності Донецька УРСР.

Сталіно

Фото Донецька перших років радянської влади показують, що вже тоді в місті почалося інтенсивне будівництво. Так, після його перейменування в Сталіно в 1924 році там звели житловий масив "Стандарт" для металургів і гірників, а в 1932-му був прийнятий перший в історії Донецька генеральний план. Однак він не враховував стрімке збільшення чисельності населення у зв`язку з введенням в експлуатацію нових промислових підприємств. Тому в 1938 році його доопрацювали і в межі міста включили близько десятка навколишніх селищ, утворивши Кіровський, Петровський і Пролетарський райони Донецька (Україна).

Таким чином, до початку ВВв населення Сталіно складало 50000 чоловік, там діяло 223 промислових підприємства, в тому числі союзного підпорядкування, які давали 7% вугілля, 5% сталі і 11% коксу від загальної кількості цих видів продукції, що добуваються в СРСР.

Донецьк в роки окупації

У липні і серпні 1941 року в місті було сформовано партизанський загін і триста вісімдесят третього шахтарська дивізія, які брали участь в його обороні. Однак наприкінці жовтня в Сталіно увійшли формування Вермахту і частини італійської армії. Таким чином, як і вся Україна, Донецьк опинився в окупації. "Нова влада" першою справою поспішили відновити роботу шахт і промислових підприємств, продукція яких мала важливе значення для досягнення перемоги у війні. У той же час німцями було організовано гетто для представників єврейської громади, які згодом були знищені і скинуті в шахту 4-4 біс і концтабір для радянських військовополонених. Також діяли каральні загони, призначені для придушення актів непокори окупаційній владі. Зокрема відомо, що у випадку вбивства одного німецького військовослужбовця було наказано розстрілювати 100 з числа городян, незважаючи на стать і вік. Однак такі заходи не давали того результату, на який розраховували фашисти, і в Сталіно успішно діяло більше 20 партизанських загонів і диверсійних груп, що завдають ворогові величезної шкоди.

Звільнення Сталіно та повоєнні роки

8 вересня 1943 в рамках Донбаської операції в місто увійшли радянські війська. Таким чином була завершена окупація Сталіно, що продовжилася близько 700 днів. Практично відразу ж були розпочаті роботи, покликані відновити промисловість, якої завжди пишався Донецьк. Історія міста в наступні роки сповнена цікавими подіями, в основному пов`язаними з введенням в експлуатацію нових шахт, промислових підприємств і житлових мікрорайонів.

У 1961 році було прийнято рішення про зміну назви міста. За рішенням Верховної Ради УРСР він став називатися Донецьком, за назвою річки Сіверський Донець. Через 17 років у місті вже було більше мільйона жителів, він став п`ятим за величиною в країні. Значні зміни зазнала і карта Донецька, на якій з`явилося кілька нових мікрорайонів.

Історія міста в складі незалежної України

Після розпаду СРСР в 1991 році в Донецькій області вперше заговорили про освіту автономії. Проте прийнята в Києві Декларація прав народів України заспокоїла російськомовне населення регіону, змусивши на якийсь час забути про націоналістичних закликах, які час від часу лунали з Києва. Таким чином, аж до 2014 року карта Донецька і Донецької області, точніше кордону Східної України з Росією, залишилися такими ж, як за часів існування УРСР.

У складі ДНР

Народні хвилювання почалися після відомих подій Євромайдан в Києві. На фото Донецька, зроблених в період з середини березня по кінець квітня 2014 року, можна побачити десятки тисяч мітингувальників, які брали участь в акціях протесту проти дій київської влади і призначення в регіони нових губернаторів. Зокрема, 6 квітня жителі захопили будівлю Обласної ради народних депутатів, а на наступний день в центрі уваги світових ЗМІ була Україна. Донецьк став столицею самопроголошеної Донецької Народної Республіки. Крім того, в той же день був призначений день проведення референдуму, на якому жителі повинні були відповісти на питання про самовизначення ДНР. У підсумку волевиявлення більшості жителів 12 травня в Донецьку була проголошена суверенна Донецька Народна Республіка. За цим послідували військові дії за участю важкої техніки і артилерії. Зокрема, місто стало постійно обстрілювали, його аеропорт перетворився на арену важких боїв, а карта сходу України стала з`являтися на телеекранах з відмітками, що вказують місця зіткнень бійців донбаського ополчення і українських силовиків.

Сьогодні в Східних регіонах України діє режим перемир`я, і є надія, що жителі Донецька і всієї ДНР, нарешті, зможуть повернутися до мирного життя.