Форт Червона Гірка: історія, карта, схема, фото, екскурсії, як дістатися до музею

Форт Червона Гірка - оборонна споруда на березі Фінської затоки, якому понад 100 років. За цей час фортеця в Ломоносовському районі Ленобласті вистояла в чотирьох війнах, але після 1960 року перестала використовуватися як морське зміцнення для захисту Санкт-Петербурга з боку моря. Учасники військово-історичних товариств, музейні працівники створили на території форту меморіальний комплекс. Можна здійснити захоплюючу екскурсію по об`єкту, наводячи страх на іноземних загарбників.

Призначення оборонної споруди

На початку минулого століття для зміцнення Кронштадтської фортеці були споруджені два форту - Іно і Червона Гірка - споруди, покликані не пропустити ворожий флот до Санкт-Петербургу. Початок будівництва датована 1909 роком, а його закінчення - 1915-м. Кращі російські військово-морські фахівці займалися проектуванням і керували будівництвом форту. Назва з`явилася саме собою, як це прийнято в топоніміці, - по найменуванню найближчого села.

Так з`явився новий оборонний район - форт Червона Гірка. У різні роки його називали Олексіївським і Червонофлотська, він став потужним оборонним центром на південному березі затоки в складі фортеці Кронштадт. Артилерійські батареї надійно захищали Санкт-Петербург від раптового проходу і нападу ворога. Тільки одного разу британські катери атакували російські кораблі, що стояли на рейді (1918).

Карта узбережжя Фінської затоки, на якій нанесені село і форт, дає уявлення про розташування захисної споруди. Його гарнізон був укомплектований в 1914 році і нараховував 4,5 тис. Військовослужбовців (артилеристів, піхотинців, моряків).

Морська фортеця в Першої світової і громадянської війнах

Форт Червона Гірка аж до 1919 року не брав участі в бойових операціях. Але обстановка навколо «колиски революції» - Петрограда - ставала все небезпечніше, наступали війська Юденича. У 1918 році форт замінували, щоб він не дістався ворогу, але підривати позиції не довелося. У тому ж році і пізніше гарнізон тричі відкривав вогонь по ворогові на суші і у Фінській затоці. Влітку 1919 року почалося антибільшовицьке повстання моряків, які придушили вогнем кораблі Балтійського флоту.

Форт Червона Гірка в роки білофінської та Великої Вітчизняної воєн

Червона армія 30 листопада 1939 почала операцію по прориву добре укріпленого і вважався в ті роки неприступним оборонного комплексу Фінляндії - «Лінії Маннергейма». Батареї форту обстрілювали фінські позиції, але недовго. Більш складну задачу виконало оборонна споруда в період захисту Ораниенбаумского плацдарму від німецько-фашистських військ. Це був один з найскладніших моментів Великої Вітчизняної війни. Гарнізон форту не підпускав гітлерівців ближче, ніж їх могли дістати артилерійські постріли.

Через два десятиліття після Великої Перемоги 1945 року частина гармат відправили на переплавку, а в 1975-му з`явився меморіальний знак на одній з батарей. Після розпаду СРСР не було кому охороняти морську фортецю, що залишився тут озброєння стало здобиччю «мисливців за металом». Військові історики постаралися зберегти форт Червона Гірка. Фото останніх років - це сигнал лиха, що закликає вберегти пам`ятку від руйнування і забуття.

Створення меморіалу

Знайдені військовими істориками документи підтверджують, що на 60 м² території форту існувала гранітна стела, встановлена на місці братського поховання загиблих моряків з трьох есмінців, які були потоплені на підступах до Кронштадту. Були меморіальні таблички з іменами загиблих і похованих у могилі. У 1974-1975 роках до 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні збереглися споруди форту вирішили привести в порядок, широко використовувати пам`ятник для військово-патріотичного виховання. Був план заходів по створенню в фортеці пам`ятника «Морська слава» і філії військово-морського музею, стендів, присвячених ролі берегової артилерії в обороні Ораниенбаумского плацдарму та Ленінграда.

Передбачалося будівництво автостоянки для екскурсійних автобусів, пішохідних доріжок, оглядових майданчиків, музейної зони під відкритим небом. Меморіал урочисто відкрили 9 травня 1975, але в ті роки не оформили охоронні документи на земельну ділянку та паспорт самого військово-історичного об`єкта. Після 1990 року в державі змінився суспільно-політичний лад, і доцільність матеріальної підтримки роботи меморіального комплексу поставили під сумнів. На його території демонтували знаряддя, але завдяки ентузіастам пам`ятник збережений.

Музей легендарного форту

Майже через 100 років після початку будівництва гарматних позицій військові моряки звернулися до муніципальних владою Ломоносовського району Ленобласті з проханням відродити меморіальний комплекс і музей «Форт Червона Гірка». Легендарна морська фортеця, яка захищала Санкт-Петербург, повинна бути збережена і відкрита для огляду. Сприяв позитивному вирішенню питання про увічнення пам`яті інтерес туристів до цього об`єкта на березі Фінської затоки. Відновилася робота музею, а його експозиції поповнили предмети початку і середини XX століття, знайдені в підземеллях морської фортеці. Розміщені вони у приміщенні колишнього складу та піхотного притулку.

Як потрапити на територію форту

Про відвідування території необхідно заздалегідь домовитися про екскурсійному супроводі з керівництвом військово-історичної організації «Форт Червона гірка». Як дістатися, підкаже військовий історик-екскурсовод, місцеві жителі і дачники, які влітку часто їдуть в напрямку «Леб`яже-Форт Червона Гірка». Карта району буде потрібно тим мандрівникам, які будуть добиратися рейсовим автобусом по маршруту «Ломоносов-Красная Горка» або скористаються електричкою «Санкт-Петербург-Червонофлотська», яка відходить від Балтійського вокзалу Північної столиці. На легковому автомобілі до форту можна доїхати через Леб`яже.

Екскурсії на форт проводять екскурсійні бюро Ленінградської області та Санкт-Петербурга. Музейно-меморіальна зона займає площу 20 га. Екскурсія по форту триває 8-9 годин. Відвідування меморіального комплексу та музею платне (800-1000 рублів). При собі необхідно мати ліхтарик для огляду підземних споруд.

Основні екскурсійні об`єкти музейно-меморіального комплексу «Форт Червона Гірка»:

• бетоновані позиції і батареі;
• пам`ятник морякам і артіллерістам;
• залишки батарей і каземати;
• артилерійські залізничні транспортери;
• музей форту.

Форт Червона Гірка (Ленінградська область). Доля пам`ятника

Перше враження про відвідування цієї ділянки на узбережжі Фінської затоки в Ломоносовському районі буває гнітючим. У траві і серед дерев видно бетонні плити, покриті шаром мохів та лишайників. Бліндажі та рейки поросли чагарниками. Шанувальникам «Сталкера» братів Стругацьких може здатися, що саме тут знаходиться та сама «зона». Бетонні уламки в лісі - це сліди вибуху боєприпасів у 1918 році.

За даними істориків, в землі є не вивезені снаряди, що не знешкоджені міни, закладені ще в Громадянську війну. На території триває розмінування, яке ведуть професійні сапери. Співробітники музею сподіваються, що після закінчення робіт перебування туристів у форті стане безпечніше, а музей поповнять знайдені саперами нові експонати.