Короткий зміст: Купрін, "Білий пудель" по главах

Сюжет оповідання «Білий пудель» А. І. Купрін взяв з реального життя. Адже на його власну дачу в Криму не раз заходили мандрівні артисти, яких він часто залишав на обід. Серед таких гостей і опинилися Сергій і катеринщик. Хлопчик розповів історію, що сталася з собакою. Вона дуже зацікавила письменника і пізніше лягла в основу оповідання.

А. І. Купрін, «Білий пудель»: зміст I глави

Уздовж південного узбережжя Криму пробиралася по стежці невелика бродячий трупа. Попереду біг обстрижений піді лева білий пудель Арто. За ним йшов Сергій, хлопчик 12 років. В одній руці він ніс брудну і тісну клітку зі Щеглов, якого навчили діставати записочки з передбаченнями, а в іншій - згорнутий килимок. Завершував процесію найстарший член трупи - Мартин Лодижкін. На спині він ніс таку ж давню, як і сам, шарманку, що грає тільки дві мелодії. Сергія Мартин уже п`ять років як узяв у питущого вдівця-шевця, пообіцявши платити йому по 2 рубля щомісяця. Але незабаром забулдижнік помер, а Сергій назавжди залишився при дідусеві. Трупа ходила з виступами від одного дачного селища до іншого.

А. І. Купрін, «Білий пудель»: короткий зміст II глави

Стояло літо. Було дуже жарко, але артисти продовжували йти. Сережа всьому дивувався: дивовижним рослинам, старим паркам і будівлям. Дід Мартин запевняв, що він ще не побачить: попереду великі міста, а далі - турки і ефіопи. День був невдалий: майже звідусіль їх проганяли або платили вкрай мало. А одна пані, подивившись весь виступ, кинула старому монету, яка вже не була в ходу. Незабаром вони дійшли до дачі «Дружба».

Короткий зміст: Купрін, «Білий пудель», III глава

По доріжці, застелене гравієм, артисти підійшли до будинку. Як тільки вони приготувалися до виступу, на терасу раптово вискочив хлопчик років 8-10 у матроському костюмі, а за ним шестеро дорослих. Дитина впала на землю, верещав, відбивався, а всі його благали прийняти мікстуру. Мартин і Сергій спочатку спостерігали за цією сценою, а потім дідусь дав команду починати. Почувши звуки шарманки, все притихли. Замовк навіть хлопчисько. Артистів спочатку було прогнали, вони зібрали речі і майже пішли. Але тут хлопчик став вимагати, щоб їх покликали. Вони повернулися і почали виступ. Наприкінці Арто, тримаючи картуза в зубах, наблизився до дами, дістав гаманець. І тут хлопчик став несамовито кричати, що він хоче, щоб цю собаку залишили йому назавжди. Старий відмовився продати Арто. Артистів прогнали з двору. Хлопчисько продовжував кричати. Вийшовши з парку, артисти спустилися до моря і зупинилися там, щоб скупатися. Незабаром старий помітив, що до них наближається двірник.

Короткий зміст: Купрін, «Білий пудель», IV глава

Бариня послав двірника все-таки купити пуделя. Мартин не погоджується продавати одного. Двірник розповідає, що батько хлопчика - інженер Обольянінов - будує залізниці по всій країні. Сім`я дуже багата. Дитина у них один і ні в чому йому відмови немає. Двірник нічого не добився. Трупа пішла.

Короткий зміст: Купрін, «Білий пудель», V глава

Подорожні зупинилися біля гірського потоку, щоб пообідати і відпочити. Після їжі вони заснули. Крізь дрімоту Мартину здалося, що пес гарчить, але він не зміг встати, а тільки покликав собаку. Сергій прокинувся першим і зрозумів, що пуделя немає. Мартин виявив неподалік огризок ковбаси і сліди Арто. Стало зрозуміло, що собаку забрав двірник. До судді звертатися дід боїться, оскільки живе за чужим паспортом (свій він втратив), який йому зробив колись грек за 25 рублів. Виявляється, що він насправді Іван Дудкін, простий селянин, а ніякий не Мартин Лодижкін, міщанин з Самари. По дорозі до нічлігу артисти спеціально пройшли ще раз повз «Дружби», але Арто так і не побачили.

Короткий зміст: Купрін, «Білий пудель», VI глава

В Алупці вони зупинилися на нічліг в брудній кав`ярні турка Ібрагіма. Вночі Сергій в одному трико пробрався на злощасну дачу. Арто був прив`язаний, та ще й закритий у підвалі. Дізнавшись Сергія, він почав несамовито гавкати. Двірник зайшов у підвал і став бити собаку. Сергій закричав. Тоді двірник вибіг з підвалу, що не закривши його, щоб зловити хлопчика. У цей час Арто відірвався і вискочив на вулицю. Довго блукав Сергій по саду, поки, зовсім вже змучений, не зрозумів, що паркан не так вже й високий, і його можна перестрибнути. За ним вискочив Арто, і вони втекли. Двірник не став їх наздоганяти. Втікачі повернулися до дідуся, чим невимовно його обрадували.