М. Ю. Лермонтов, «Ангел»: аналіз вірша

Михайло Лермонтов «Ангел» написав у дуже юному віці, автору ледь виповнилося 16 років. Незважаючи на те що вірш відноситься до раннього періоду творчості поета, воно володіє легкістю, красою, вражає читача спокійною, заспокійливою атмосферою. Михайло Юрійович за основу взяв колискову, яку йому наспівувала в дитинстві мама. Зміст напівзабутої пісні він повністю змінив, запозичивши лише розмір.

Сенс твору

Вірш «Ангел» М. Ю. Лермонтова належить до епічним романтичним творам. Складається воно з чотирьох чотиривіршів і розповідає про народження на землі нового життя. По небу летить ангел, співаючий прекрасну пісню про рай, блаженство безгрішних духів. Він несе з собою Душу, щоб возз`єднати її з тілом в момент, як дитина з`явиться на світ. Чистої душі немовляти ангел обіцяє вічний рай за умови праведного життя і щирою віри в Бога.

На жаль, людині з самого дитинства доводиться стикатися з сумом, образами, болем, приниженням. Земне життя далека від блаженства Небес, але все ж в глибині душі звучить прекрасна пісня ангела, яка не дозволяє опустити руки, зневіритися у своїх силах. Аналіз вірша Лермонтова «Ангел» дозволяє побачити мелодійність твору. Своєю ніжністю воно і правда нагадує пісню. Домогтися заспокійливою атмосфери автору вдалося за допомогою свистячих і шиплячих звуків, що переважають у вірші. Вони створюють ефект польоту ангела над землею і є відмінним фоном.

Гімн божественного світу

Поет не говорить прямо про події, читач лише в загальних рисах здогадується про те, що хотів сказати Лермонтов. «Ангел» - це гімн Небесного Царства, потрапити в яке можуть тільки праведники з чистою душею. Поет підкреслює: людини не радували земні пісні, вони здавалися йому нудними. На землі Душа нудиться в очікуванні повернення в Рай. Михайлу Юрійовичу вдалося домогтися легкої і м`якою контрастності за рахунок порівняння земного і небесного життя.

У вірші простежується чітка грань між паралельними світами, вона видно тільки в момент народження і смерті людини. Якщо подивитися на твір з філософської точки зору, то стає зрозуміло, яким ідеалістом в юності був Лермонтов. Ангел в його розумінні є Божим посланцем, який дає надію людині на краще майбутнє, переконує вести праведне життя. Поет стверджує, що на землю людина приходить тільки для того, щоб страждати, щоб своїм болем спокутувати гріхи, очистити сльозами власну душу.

Михайло Юрійович впевнений в тому, що у своїй тілесній оболонці на землі людина перебуває тимчасово, в смерті немає нічого поганого і страшного, адже Душа не вмирає, а живе вічно. Лермонтов «Ангел» склав, щоб порівняти Божественне і тлінне існування. Не дарма вірш починається зі слова «небо», а закінчується - «земля». Спів колискової малюкам поет порівнює зі своєрідним ритуалом, який нагадує процес вдосконалення душі. Лермонтов підкреслює, що навіть сама прекрасна, ніжна колискова не може зрівнятися з піснею ангела. Це лише її скуповуючи копія, що нагадує про існування Раю.