Поет Євген Баратинський: біографія соратника Пушкіна

Баратинського нерідко згадують (разом з Дельвіг) серед людей, що оточували Олександра Сергійовича Пушкіна. Але це був цілком самодостатній поет. Ми маємо право пишатися тим, що в сузір`ї великих класиків російської літератури значиться такий філософ-лірик, як Євген Абрамович Баратинський. Біографія, коротка характеристика творчості цього мислителя - цим темам присвячена ця стаття. Хочу лише зазначити особливе враження, яке створюють його вірші: відчувається неабияка думку, наділена в естетично бездоганну форму. Його твори відривають все нелюдське, помилкове, але сповнені гуманізму і зворушливою доброти.

Дитинство та юнацькі роки

Євген Баратинський, біографія якого ще, на жаль, недостатньо вивчена дослідниками, народився в березні 1800 в Тамбовської губернії, в селі Вяжля. Його батьки були багатими і знатними людьми. Батько був відставним генерал-лейтенантом, мати до заміжжя служила в імператриці Марії Федорівни фрейліною. З раннього дитинства майбутній поет опанував французькою та італійською мовами, а в приватному пансіоні в Петербурзі вивчив німецьку. У 12 років він вступив до Пажеського корпусу, щоб зробити військову кар`єру, проте в 1816 був звідти відрахований за дитячі пустощі. Йому залишалася одна дорога - простим солдатом на військову службу, і в 1819 році він вступає в Єгерський полк.

Знайомство з Пушкіним

Через знайомого по полку Баратинський, біографія якого з цього моменту стає більш документованої, сходиться з Дельвіг, а потім і з Пушкіним. Не закінчив освіти «простий» солдат стає вхожий в літературні салони, починає дружити з Гнедичем, Кюхельбекером, Жуковським. Він пише вірші, відточує свій стиль, і незабаром сам починає видаватися. Юнацькі його твори видають вельми песимістичний світогляд. У 1820 році в чині унтер-офіцера його переводять служити в Кюмені (сучасна Фінляндія).

Романтик

Сувора і дика краса північної природи змусила Баратинського відступити від кілька архаїчних форм російської оди. У його творах «Водоспад», «Фінляндія», «Еда» посилюються елегійні настрої західноєвропейського романтизму. Він не перестає друкуватися. Зокрема, його вірші з`являються в альманасі «Полярна Зірка», який випускали Рилєєв і Бесстужев. А.С. Пушкін удостоїв високої похвали «Еду», а Вяземський зазначив самобутність і проникливу діалектику, якою характеризується Баратинський. Біографія згадує юнацьку закоханість поета. Музою стала дружина генерала Закревського, якій він присвятив чимало ліричних творів («Фея», «Виправдання»).

Поет

У 1926 році Баратинський, біографія якого відображається на творчості, виходить у відставку і одружується на Анастасії Львівні Енгельгардт. Розмірене життя одруженого цивільного людини дає йому можливість без обмежень віддатися літературі. Крім малих віршованих форм, він пише свої знамениті поеми «Бал», «Бенкети», «Наложниця». Спробував він себе і в прозі. Так, в 1831 році в журналі «Європеєць» вийшов його оповідання «Перстень». Смерть Пушкіна Баратинський - біографія поета в цьому питанні категорична - пережив важко. Він майже не писав віршів і тільки видав один збірник - «Сутінки» (1842). У 1843 році він разом з дружиною відправився в подорож за кордон. У Парижі він познайомився з багатьма французькими письменниками (Ламартіном, Меріме, Нодье та іншими). Але в Неаполі у А.Л. Баратинського трапився нервовий зрив, який фатальним чином позначилася і на здоров`я її чоловіка. На другий день, 11.07.1844 року, він раптово помер.