Місто ставрополь упав

З південного сходу до міста знову підійшли банди Шкуро. Героїчна оборона міста була ослаблена черговим зрадою генерала Руднєва та есера Коппе, всіляко прагнули підірвати сили захисників міста. Частини Червоної Армії і робочі загони не змогли протистояти навалі денікінських військ, і 21 липня 1918 Ставрополь упав.

Денікінські полчища безперервно поповнювалися за рахунок заможної частини донських, терських і кубанських козаків. У них вливалися всі контрреволюційні сили, які втекли з центру Росії. Росли вони і за рахунок «добровольців», насильно мобілізованих в селах. Незабаром чисельність військ білих досягла 85000.

У захопленому білими Ставрополі лютував жорстокий терор. Не тільки більшовиків, а й запідозрених співчуття і навіть симпатії до них заарештовували, вбивали. Начальника Ставропольського гарнізону Д. С. Ашихина, захопленого в полон, денікінські кати повісили на площі, що носить тепер його ім`я.

Утретє губернського центру послужила великим поштовхом до поповнення Червоної Армії за рахунок втекли від білого терору. Війська продовжували боротьбу. Ними керували губком партії і губвиконком, які переїхали в станицю Невинномиськ. 23 липня розпочалося наступ радянських військ під командуванням Ф. Г. Шпака на Ставрополь. У запеклих боях 24 липня червоноармійці увірвалися в місто, наполегливо мнучи оборону противника. Фома Шпак в автомобілі, не звертаючи на град куль, підбадьорював передові ланцюга наступаючих бійців.

- Даєш Ставрополь! - Кричав він в азарті бою.

Але в цю мить його вбила ворожа куля ...

Загибель молодого, талановитого командира і організатора Червоної Армії (його ім`я тепер носить навколишній Ставрополь адміністративний район, вулиця, де він був смертельно ранен- на школі № 17 встановлена меморіальна дошка) гнітюче подіяла на бійців. Їх ланцюга здригнулися і зупинилися. Скориставшись розгубленістю білі перейшли в контрнаступ. Разом із червоноармійцями місто покинули більше 2 тисяч робітників, які стали бійцями.

У ті ж дні від руки провокатора в станиці Невинномиськ загинув голова Ставропольського комітету РКП (б) Михайло Григорович Морозов. Його ім`я носить одна з центральних вулиць міста Ставрополя. На Ставропіллі розгорнулася партизанська воїна. Як по всій губернії і Кавказу, в Ставропольському повіті на початку серпня виникла партизанський загін в 2,5 тис. Бійців. Фронт без запалав навколо міста. 17-го і 29-го серпня партизани намагалися вибити білих з губернського центру, але не вистачило згуртованості, вміння взаємодіяти, і, на жаль, удари по місту скінчилися невдачею.

І знову постало завдання: об`єднати розрізнені партизанські загони в регулярні частини Червоної Армії. З цього питання прийняв рішення скликаний 8 вересня губкомом партії та губвиконкомом фронтовий з`їзд командирів партизанських загонів у селі Благодарному. Для керівництва формуванням був створений штаб ставропольских військ. В організації регулярних військ чималу роль зіграли комуністи Царицина. Звідти ж ставропольські війська отримали боєприпаси, промислові товари. У відповідь в Царицин прямували обози з хлібом і вовною, йшли гурти худоби ....