Пенітенціарна психологія. Проблеми сучасного розвитку

Юридичний психолог у своїй практиці стикається з різними явищами, що відбуваються у сфері взаємодії людини і права. Якщо судова психологія розглядає лише явища і процеси, що протікають при судочинстві, то левова частка корисного матеріалу знаходиться як до, так і після роботи судів.

Сучасна система виконання покарань переживає складний період реформування. Світова практика переходу від виконання каральних функцій до методів перевиховання мимоволі торкнулася тюремних систем усіх країн пострадянського простору. Ефективність роботи нового підходу до практики виконання покарань вимагає від держави додаткових капіталовкладень. У нинішніх умовах прогресуючої кризи сподіватися на якісь додаткові фінансові вливання не доводиться. Та й ніякі витрати фінансових коштів не зможуть зіграти покладеної на них ролі без відповідної підготовки персоналу та розвитку відповідної психологічної бази.

Пенітенціарна психологія являє собою розділ юридичної психології, в її функції закладено вивчення відповідних аспектів ефективності як різних видів покарання, так і поведінки засуджених, і, що важливо, їх спільнот. Ця наука постійно вдосконалюється і доповнюється. Процес реформування кримінально-виконавчої системи вносить постійні доповнення в повсякденну практику нинішніх працівників пенітенціарної системи. Крім того, пенітенціарна психологія стосується процесів, що виходять за рамки роботи установ виконання покарань. Ресоціалізація та реабілітація осіб на нинішньому етапі відіграє не менш важливу роль, ніж сам процес покарання.

В якості свого об`єкта пенітенціарна психологія вибирає людей, які перебувають у межах установ, призначених для відбування покарання. Проведення психологічного аналізу ефективності застосовуваних до них засобів, методів превентивного і виправного впливу дозволяє підвищити ефективність нових способів роботи з особами, які відбувають покарання.

Проблеми та складності роботи в цій сфері встали гостро не тільки в даний час. З моменту зародження держави існувало безліч підходів і способів їх вирішення. За останні сто років відбулося істотне їх переосмислення і переоцінка.

Основною функцією раніше залишається каральна. Її зміст полягає в тому, що засудженого ізолюють від суспільства, його утримують під охороною і постійним наглядом. Вся життєдіяльність ув`язнених перебуває під примусовою регламентацією. Відповідно це викликає цілий спектр негативних переживань, оскільки відбувається потужне обмеження в задоволенні цілого ряду базисних як соціальних, так і фізіологічних потреб.

Якщо розглядати виховує функцію, яку виконує режим в цілому і пенітенціарна психологія зокрема, то можна виділити строгість організованості життя і побуту ув`язнених. Розпорядок дня, чітке регламентування умов, в яких відбувається відбування покарання, накладає свій відбиток і на поведінку, і на характер людей. Серед позитивних впливів слід зазначити поступовий розвиток таких якостей, як дисциплінованість, акуратність, старанність.

У створенні сприятливих умов для організації праці, виховної роботи, навчання, повноцінної діяльності персоналу полягає забезпечує функція режиму. Але як тільки людина покидає установа відбування покарання, може виникнути ефект рецидиву. Саме над профілактикою подібного негативного явища в даний час працюють як психологи, так і персонал пенітенціарної системи. Але їхніх зусиль найчастіше виявляється недостатньо. Для отримання більш високих результатів у вирішенні цієї проблеми необхідна тісна співпраця з місцевою владою, організаціями з працевлаштування та соціального забезпечення слабо захищених осіб.