Виховна робота. Методи і призначення

У комплексі заходів, спрямованих на попередження злочинних дій, цілеспрямований вплив на особистість, виховна робота займає одну з чільних позицій. При цьому даний вид впливу може бути використаний як для дітей і підлітків, так і для людей в більш зрілому віці.

Основними методами виховної роботи є:

• тренінги, бесіди і лекціі;
• спільна діяльність та індивідуальні заняття;
• рекомендації літератури і фільмів;
• спортивні заходи.

При виборі того чи іншого методу необхідно враховувати умови, в яких знаходиться ховуваний, рівень його особистісного розвитку, готовність до прийняття інформації, адекватність використовуваних прийомів і технік, ступінь активності випробуваного в процесі, інакше кажучи, «включеність», і ряд інших чинників.

У звичайному житті процес виховання буквально «вписаний» в усі сфери (сім`я, навчальний заклад чи колектив на роботі, друзі, знайомі, приятелі, ЗМІ і т.д.). При цьому недоліки або згубний вплив, який чиниться на особистість, не завжди можливо вчасно помітити і припинити. Саме в цьому випадку виховна робота стає найбільш складною. Змінити сформовані стереотипи поведінки, показати неспроможність норм, прийнятих в референтної (значущою) групі - завдання вихователя.

З подібними труднощами стикаються фахівці, діяльність яких пов`язана з проведенням виховних заходів в установах закритого типу (Виправних колоніях, інтернатах для «важких» підлітків тощо). Виховна робота в цих випадках має ряд нюансів. Коротко торкнемося деякі з них.

Виховна робота з «важкими» дітьми

Основні принципи цієї взаємодії були закладені талановитим педагогом Макаренко. Незважаючи на майже вікову історію, вони не втратили своєї актуальності і залишаються вельми дієвими заходами. Головні принципи побудови виховного процесу полягають у наступному:

• Виховання зі знаком «+» (довіра до вихованця, акцентування уваги на вчинках зі знаком «+», врахування думки і власного інтересу дитини / підлітка, допомогу і стимуляція пошуку у своїй особистості позитивних рис, захист інтересів вихованців та допомогу у вирішенні проблем).
• Принцип соціального відповідності виховання (облік всіх соціальних факторів, які надавали і впливають на особистість вихованця, побудова системи гармонійної взаємодії з боку всіх громадських і значущих соціальних інститутів, допомога в правильному сприйнятті та аналізі інформації, що надходить з різних джерел).
• Індивідуалізація (уважне ставлення до змін в особистості кожної дитини, вибір засобів і методів у відповідності з індивідуальними особливостями, успіх одного вихованця не повинен досягатися шляхом негативного впливу на інших).

Виховна робота з дітьми, побудована з урахуванням цих принципів, дозволить досягти очевидного успіху педагогу або адміністрації установ.

Ще один вид діяльності - виховна робота із засудженими. Її особливістю є ряд обмежень, який накладено на людей специфікою місця перебування. В умовах виправної колонії, наприклад, не всі методи можна і потрібно використовувати. При виборі методу роботи необхідно враховувати не тільки особистісні характеристики кожного ув`язненого, але й тип режиму колонії, термін призначеного покарання і тип змісту.

В якості основних методів в цих умовах використовують організацію спортивних і культурних заходів, перегляд кінострічок і читання літератури. Яскравим показником успішної роботи стане не формальну відповідність тим нормам, які вимагаються від ув`язненого, а щире бажання брати участь у громадській діяльності,
позитивна динаміка у взаємодії людини у внутрішньому середовищі, зміна поведінкових реакцій і т.д. В ідеалі виховна робота не повинна припинятися і після того, як людина залишає межі виправної установи. Неможливість адаптації в повсякденному житті може звести на «ні» старання і педагогів, і самої людини.