Поняття, функції, характеристика, структура і види малих груп в соціальній психології

Щодня кожна людина, незалежно від віку, уподобань, інтересів, соціального статусу та рівня життя контактує з іншими людьми на роботі, навчанні, в середовищі родичів, друзів, знайомих, а часом і незнайомих людей. Формуються різні відносини, соціальні зв`язки, контакти. Люди об`єднуються в групи за інтересами, професійної спеціалізації та іншими ознаками. Так чи інакше спілкування з іншими людьми безпосередньо впливає на становлення особистості і визначення місця конкретного індивіда у соціальній діяльності. Знання певних психологічних основ формування колективів може допомогти людині визначитися з вибором свого оточення. Професіоналам-психологам така інформація необхідна для створення сприятливих умов в робочому колективі, а керівнику допоможе ефективно організувати кадрові призначення, контролювати міжособистісну діяльність працівників. Сьогодні ми поділимося інформацією про те, які існують види малих груп і в чому їх особливості.

Що таке мала група в психології?

У психології малою групою прийнято називати об`єднання невеликої кількості людей, у яких є єдине сполучна для всіх учасників ланка, є які-небудь загальні соціальні зв`язки і спільна діяльність. Такі сукупності формуються в кожному колективі. Види малих груп в соціальній психології розрізняють за способом формування: штучним або природним шляхом.

Над питанням про те, яка ж кількість учасників має бути в таких невеликих об`єднаннях, дискутують психологи та соціологи в усьому світі. Одні фахівці стверджують, що для створення малої групи достатньо двох осіб. Інші тим часом вважають, що види відносин в малій групі, що з діади (двох осіб), зовсім інші, вони мають свої особливості, відмінні від ознак невеликого об`єднання людей. Тому прихильники такого припущення доводять точку зору про те, що мінімальна кількість учасників в малому колективі має становити 3 людини.

Ще більше суперечок виникає з приводу максимальної кількості людей в малих групах. У роботах різних дослідників можна виявити число 10, 12 і навіть 40. У працях відомого психіатра Джекоба Леві Морено, який активно займався проблемою соціальних груп, позначено максимально допустиму кількість учасників малої групи. На його думку, воно складає 50 чоловік. Але оптимальним вважається формування об`єднання з 10-12 учасників. Відзначено, що в колективах з великою кількістю людей частіше відбуваються розколи, тим самим утворюються нові види малих груп.

Відмінні ознаки

Щоб визначити збори невеликої кількості людей як малу групу, необхідна присутність певних відмінних рис:

1. Регулярні зустрічі учасників.
2. Формування єдиної мети, завдань.
3. Загальна діяльність.
4. Наявність структури, визначення лідера, керівника.
5. Визначення ролі і сфери діяльності кожного учасника.
6. Формування внутрішніх міжособистісних відносин у групі.
7. Освіта правил, традицій, норм всередині малої групи.

Природне формування малої групи

Практично завжди у великих колективах відбувається ненавмисне поділ учасників на більш дрібні за чисельністю об`єднання. Поняття і види малих груп, які утворилися природним шляхом, визначаються за допомогою аналізу відмінних рис і ознак. Поділяються люди за інтересами, перевагам, життєвої позиції, психологічної сумісності і іншому. Такі об`єднання називаються неформальними.

У кожній середовищі є свої особливості поділу учасників колективу. Це слід враховувати керівникам та організаторам таких спільнот, так як формування малих груп впливає на працездатність і загальну атмосферу в колективі. Так, наприклад, для організації ефективної навчальної діяльності в дитячому колективі слід враховувати, що склад неформально створених малих груп змінюється буквально щодня, змінюються статуси і ролі учасників. Такі об`єднання можуть існувати, перебуваючи під керівництвом дорослого лідера. У середовищі дітей різного віку керівник повинен завоювати бездоганну репутацію.

У професійних неформальних колективах для організації успішної діяльності також має бути розумний керівник. Безконтрольні об`єднання працівників у різні види малих груп іноді можуть негативно відбиватися на роботі компанії. Узагальнити людей здатне невдоволення учасників керівництвом, умовами праці та іншим, що призведе до страйків, масових звільнень. Тому у великих компаніях, де приділяється час і виділяються кошти на психологію кадрів, працює штатний психолог. Одним із завдань такого фахівця є виявлення об`єднань працівників в колективі і визначення їх спрямованості, діяльності. При правильному підході такі групи можна використовувати для поліпшення ефективності роботи компанії.

Формальна група

Виділяють формальні види малих соціальних груп. Особливостями такого колективу є те, що люди об`єднуються не стільки за бажанням і перевагам, скільки за потребою, статусу та професійної кваліфікації. До формальних малим групам можна віднести, наприклад, об`єднання керівного складу компанії.

Одночасно можуть утворюватися, існувати і взаємодіяти формальні і неформальні види малих груп в організації. Перед керівниками та психологами стоїть завдання реалізації діяльності таких колективів в громадських цілях, для розвитку компанії.

Функції малих груп

Малі групи виконують важливі функції як у розвитку й становленні індивіда, так і колективу в цілому. Психологи виділяють наступні функції, які є ідентичними, незалежно від того, які види малих соціальних груп існують в конкретному об`єднанні людей:

1. Соціалізація особистості. Починаючи з самого молодшого віку людина вчиться взаємодіяти з оточуючими людьми, формуються переваги і погляди, характер, місце в соціумі.
2. Експресивна функція полягає у визначенні конкретного індивіда в малій групі, його місця в ній. Таким чином формується рівень самооцінки, особистісні професійні якості, реалізовується необхідність людини у заохоченні та схваленні.
3. Інструментальна функція дозволяє індивідууму здійснювати обрану діяльність.
4. Функція психологічної допомоги полягає в наданні підтримки учасникам під час подолання життєвих і професійних труднощів. Були проведені дослідження, які показали, що учасники малих груп звертаються за допомогою до соратників навіть частіше, ніж до родичів. Пояснити таке явище можна тим, що індивід не бажає травмувати і навантажувати своїми проблемами близьких людей. У той час як учасники невеликого колективу можуть вислухати, дати пораду, але не приймати близько до серця інформацію, залишаючи недоторканим особистий простір індивіда.

Види і функції малих груп залежать від вибору завдань і цілей, спрямованості громадської діяльності таких об`єднань.

Класифікація малих груп

За якими ознаками класифікується мала група? Види малих груп, характеристика їх діяльності визначаються за допомогою аналізу певних показників.

Точного поділу таких соціальних осередків не існує. Психологами розроблені лише рекомендації по класифікації таких колективів. Нижче представлена розкриває види малих груп таблиця.

Структура

Види і структура малої групи тісно взаємопов`язані. Залежно від того, який утворився вид малого об`єднання, формується внутрішня структура співтовариства. Вона являє собою внутрішні комунікаційні, соціальні, емоційні та психологічні зв`язки між індивідами-учасниками. Класифікують структуру таким чином:

1. Социометрический тип грунтується на міжособистісних перевагах і антипатіях.
2. Комунікативний тип визначається потоком інформації всередині групи, способом спілкування між учасниками.
3. Рольова структура полягає в розподілі положень та виду діяльності між членами малої групи. Так, група ділиться на тих, хто приймають рішення, і тих, які виконують і підтримують дії.

Взаємовідносини учасників малих груп

Проблемі міжособистісних відносин у колі невеликої групи людей присвячено багато психологічних і соціальних праць, досліджень, експериментів. Узагальнивши знання, можна виділити наступні види відносин у малій групі: формальні і неформальні. У першому випадку співробітництво чітко регламентується законодавчими актами: є начальник і підлеглі.

У другому випадку все набагато складніше. Тут, завдяки особистим якостям, певний індивід стає неформальним лідером групи. Такі відносини нічим не регламентуються, окрім як симпатією інших членів малого колективу. Така позиція виявляється нерідко досить нестійкою: можлива наявність одразу декілька лідерів, повна відсутність такого, конкуренція між учасниками, небажання приймати висунуту роль і інші проблеми в комунікації і розподілі соціальних ролей.

Не варто недооцінювати роль неформальних відносин. Нерідко такі союзи призводять до змін у формальних колах лідерів.

Що таке статус індивіда в малій групі?

Кожна людина в суспільстві, а в колективі зокрема, має свій певний статус. Для того щоб визначити його, необхідно відповісти на питання: хто є ця людина? При народженні можуть бути присвоєні, наприклад, раса і стать. Статус може бути придбаним або досягнутим, наприклад, доктор або філософ.

Визначити статус індивіда в групі можна за допомогою соціометричних методів. У навчальних установах, організаціях працівників часто проводяться опитування, в яких задаються питання про особисті відносини одних учасників групи до інших. Проводяться найчастіше у вигляді карток-опитувальників, або заповнюється матриця, де шкалою служить вказівку рівня симпатії до іншої людини. Наприклад, просять назвати однокласника, який користується найбільшим авторитетом у класі. На основі отриманих відповідей за допомогою спеціально розроблених ключів визначають неформальних лідерів, виконавців та інші статуси учасників.

При виборі засобів і методів психологічних досліджень соціальних ролей у колективі фахівцям вкрай важливо для достовірності отриманих результатів враховувати, які види малих груп беруть участь в опитуванні.

Поняття лідерства в малій групі

Активно проблемою лідерства стали займатися психологи і вчені ще на початку ХХ століття. Чому одні люди можуть безперешкодно керувати іншими? Якими необхідно володіти якостями і що потрібно для цього робити? На жаль, до сьогоднішнього дня точних відповідей на ці питання так ніхто і не дав. Одна людина може стати лідером в певних умовах і в конкретній групі людей, в той час як в іншому колективі він абсолютно загубиться і буде виконувати малопомітну роль. Так, наприклад, лідер спортивної команди не завжди може гідно проявити себе в групі інтелектуалів. Тому лідер - це, швидше, людина, яка правильно зважив свої можливості, визначив мету і шляхи вирішення завдань в конкретних умовах.

Існують психологічні праці, в яких досліджуються необхідні особистісні якості лідера. Найбільш популярною є методика «великої п`ятірки» Р. Хогана, в якій вказані 5 найбільш важливих рис людини, яка претендує на лідерство в колективі.

Яка ж роль лідера в малій групі людей? Нескладно зробити висновок, що керівник - це людина, яка при позитивних умовах приводить команду до досягнення поставлених цілей, а при негативних може не тільки не досягти бажаних групою результатів, але і повністю зруйнувати її як таку.

Управління малими групами

З метою упорядкування, реалізації завдань і цілей, удосконалення, розвитку і досягнення результатів малою групою необхідно управляти. Яким чином можна це виконати? Незалежно від того, які сформувалися види малих груп, в соціальній психології прийнято розрізняти кілька стилів керівництва:

1. Авторитарний стиль полягає у вираженому перевазі лідера перед іншими учасниками групи, які виявляються лише виконавцями.
2. Ліберальний стиль передбачає колективну діяльність всіх і кожного учасника групи.
3. Демократичний стиль полягає в тому, що лідер спрямовує учасників на певні дії, погоджуючи і обговорюючи процеси з кожним учасником.

Підводячи підсумок, можна відзначити, що види малих груп у психології - поняття неточне, що змінюється під дією зовнішніх факторів і умов. Але керівнику будь-якого виду колективу слід уважно ставитися до формування як формальних, так і неформальних внутрішніх об`єднань. Так як такі групи при правильному цілеспрямованому підході можуть забезпечити розвиток усього колективу, привести до вдосконалення роботи та ефективної реалізації завдань.