Валерій Харламов: біографія. Син, дружина, особисте життя, причина смерті

Всесвітньо відомий хокеїст, восьмикратний чемпіон СРСР Валерій Харламов, біографія якого досі цікавить тисячі людей, народився в Москві в 1948 році, в ніч з 13 на 14 січня, прямо в автомобілі, що везе його мати в пологовий будинок.

Дитинство, сім`я

Батько Харламов Борис Сергійович працював на заводі «Комунар» слюсарем. Мама Кармен Ореві-Абад, за національністю іспанка, яка приїхала в СРСР у віці дванадцяти років під час громадянської війни в Іспанії в числі інших біженців, працювала на тому ж підприємстві токарем-револьверник. На момент народження сина Борис і Кармен ще не були в шлюбі і розписалися лише через три місяці. Валерій Харламов, біографія якого сповнена несподіваних подій, мав молодшу сестру Тетяну.

Супроводивши дружину і щойно народженого сина Валерія в лікарню, Борис Сергійович вирушив з речами породіллі пішки додому. У той далекий час міліцейські патрулі часто обходили підзвітні території для підтримки порядку і спокою на вулицях міста. Молодий чоловік з вузликом в руці, що розгулює вночі по вулиці, міліціонерам здався підозрілим, і вони попросили його пройти у відділення міліції. Батько Валерія навіть зрадів цьому - вночі в середині січня великий мороз. А у відділенні тепло. Повідомивши черговим міліціонерам радісну звістку про те, що у нього народився син Валерій, пригостивши всіх махоркою і відігрівшись, Борис Сергійович відправився додому.

Слабкий дитина

Біографія хокеїста Валерія Харламова, знаменитого на весь світ спортсмена, вражає, адже він народився слабким дитиною з маленькою вагою. Це й зрозуміло: при мізерному картковому харчуванні, практично без вітамінів, важко було розраховувати на богатирське здоров`я. Перший час його сімейство жило в гуртожитку: у великій кімнаті, розділеній на чотири частини фанерними перегородками, мешкали три родини. Були спартанські умови, але жили дружно і весело.

Серйозний діагноз

Через недостатнє і одноманітного харчування, що не дуже сприятливих умов проживання і далеко не м`якого клімату Валерій Харламов, біографія якого дивує кількістю злетів і падінь, часто хворів. Після чергової ангіни, що трапилася в березні 1961 року й дала ускладнення і на інші органи, лікарі виявили у нього порок серця і заборонили хлопчикові будь-яку фізичну активність, в тому числі і будь-які заняття спортом, відвідування уроків фізкультури в школі, а влітку - піонерського табору. Навіть плавання виявилося під забороною.

Знайомство з хокеєм

Незважаючи на застереження лікарів про те, що при фізичних навантаженнях Валерій Харламов, біографія якого при цьому тісно пов`язана зі спортом, може померти, влітку 1962 батько, який і сам захоплювався грою в хокей, відвів його на літній каток, щойно відкритий на Ленінградському проспекті. У той час як раз йшов набір хлопчаків (на рік молодший Валерія) в секцію хокею. Валерій від природи був маленького зросту і щуплий, тому ніхто не подумав, що він може бути старше на рік хлопців, яких тоді приймали. Його, як і кількох інших хлопчаків, прийняв другий тренер ЦСКА Борис Павлович Кулагін. А коли виявилося, що у Валерія невідповідний вік, було вже пізно його відраховувати, тому що він своєю завзятістю і працьовитістю зумів завоювати симпатію і довіру тренерів. З тих пір хокей міцно увійшов у життя Валерія, і вся інша його життя підпорядковувалася режиму тренувань.

Школа ЦСКА

З чотирнадцяти років Валерій став успішно займатися в хокейній школі ЦСКА, а з дев`ятнадцяти - в основному складі клубу. Харламов відрізнявся наполегливістю, впертим характером, волею до перемоги. Він завжди намагався домогтися високих результатів, ніколи не скаржився і не хникав. А розплакатися міг не тоді, коли йому було фізично боляче, а коли суддя вперше видалив його з поля на дві хвилини, і йому довелося залишити команду в меншості битися з суперниками.

Чебаркульском "Зірка"

За досить короткий термін Харламов став одним з кращих гравців дитячо-юнацької спортивної школи ЦСКА. Але головний тренер ЦСКА Анатолій Володимирович Тарасов Не покладали великих надій на Валерія. Здебільшого через його маленького зросту. Адже в той час всі відомі світові чемпіони з хокею, в тому числі і легендарні канадські спортсмени, були значно вище і потужніше. Через це хокеїста Харламова в 1966 році відправили у другу лігу, в армійську команду Свердловського військового округу - Чебаркульском "Зірку". Але як відомо, талант всюди проб`є собі дорогу. Будучи в Чебаркуль і граючи там в команді, першорозрядник Харламов зумів забити у ворота суперників за один сезон 34 шайби.

За допомогою тренера команди про це його успіху дізналися і московські тренери. Навесні 1967 Кулагін відправився в місто Калінін, де грала команда Харламова, і особисто став свідком успіху молодого спортсмена. Залишалося тільки переконати великого Тарасова перевести талановитого спортсмена в основний склад ЦСКА, оскільки той продовжував сумніватися в доцільності такого кроку. Влітку 1967 це вдалося, і 19-річний хокеїст Валерій Харламов знову опинився в Москві, звідки його разом з командою відправили на тренувальну базу в місто Кудептсту.

Народження легендарної трійки

Наслідком цього було те, що команда ЦСКА, за яку грав хокеїст Валерій Харламов, на першості країни 1967-1968 років стала чемпіоном. В цей же час з`являється знаменита хокейна трійка Михайлов-Петров-Харламов, у складі якої Валерій досяг найвищих результатів. Трійка застосовувала силовий стиль і вміла так взаємодіяти в грі, що команда добивалася найвищих результатів. Сам же Харламов в 1969 році, у двадцятирічному віці, став наймолодшим в Радянському Союзі чемпіоном світу. Валерій вмів красиво грати, ніж завойовував і заворожував мільйони шанувальників. Воротарі тремтіли, коли він виходив на лід, а глядачі бурхливо захоплювалися його грою.

Кращий гравець збірної

У 1971 році Харламов став кращим бомбардиром, забивши у ворота суперників 40 шайб, а в 1972 році - кращим гравцем турніру у складі збірної СРСР, закинувши 9 шайб. У цьому ж році було завойовано олімпійське золото. З цього часу Валерій вважався кращим хокеїстом в усій Європі, чотири рази ставши чемпіоном СРСР, тричі чемпіоном світу і чемпіоном Європи двічі. Восени він у складі команди відправився завойовувати Північну Америку.

"Непереможні" канадці

У цей час, у вересні 1972 року, що на льоду монреальського "Форуму" почалася серія матчів між збірними СРСР і Канади. Жителі Північноамериканського континенту жодної миті не сумнівалися в тому, що у всіх восьми іграх перемогу отримають їхні співвітчизники, причому з величезним розривом. І яке ж було здивування, коли в першому ж матчі радянські хокеїсти перемогли з розгромним рахунком 7: 3. Це було шоком для канадських хокеїстів. Харламов і тут відзначився своїм унікальним стилем гри і забив дві шайби, названі пізніше шедеврами. Після цього він був беззастережно визнаний кращим гравцем в радянській команді. Валерій став одним з ключових гравців команди СРСР. Це призвело до того, що після матчу йому запропонували перейти в канадську команду, пообіцявши за це мільйон доларів. Харламов спробував відбутися жартами, сказавши, що без своєї трійки нікуди не піде. Жарт канадці не зрозуміли і погодилися прийняти всіх трьох гравців, включаючи Петрова і Михайлова. Але не те було час - гравці залишилися в своїй колишній команді.

Визнання професіоналів

Канадських великих і могутніх гравців особливо злив і дивував Валерій, так як був значно менше їх зростанням і більш щуплим. Вони між собою прозвали його "Малюком" і щиро дивувалися його спритності та наполегливості. Але й вони визнали його майстерність і талант - з усіх європейських хокеїстів він став першим і єдиним, чий портрет висить на стенді Музею хокейної слави в Торонто.

Звичайно ж, Харламов і в своїй рідній країні був найулюбленішим хокеїстом - ним захоплювалися навіть фанати інших команд.

Доленосна зустріч

В один з вечорів хлопці з хокейної команди, в тому числі і Валерій Харламов, відправилися в місцевий ресторан відсвяткувати чергову перемогу. У сусідньому залі того ж ресторану гуляла компанія молоді - святкували день народження однієї з дівчат. Коли заграла музика, хокеїсти стали запрошувати дівчат з цієї компанії на танець. І Харламов запросив дівчину, яку звали Ірина. Вона прийняла молодого невисокого чорнявого хлопця в кепочці за водія автомобіля, таксиста, але все ж погодилася на танець. Валерій весь вечір не відходив від Ірини, а по закінченні запропонував відвезти її додому на автомобілі. Ірина утвердилася в своєму припущенні щодо професії Валерія, сідаючи в нову "Волгу" з номером 00-17 ММБ.

Будинки, як і належить порядній дівчині, вона все розповіла своїй мамі Ніні Василівні. Ніна Василівна скептично і з недовірою поставилася до нового знайомого дочки і захотіла постежити за ним, щоб дізнатися, що він із себе представляє. Ірина вже кілька тижнів зустрічалася з Харламовим, коли мама вмовила показати його їй хоча б здалеку. Але цього разу познайомитися не вдалося. І коли Ніна Василівна дізналася, ким є кавалер її доньки, вона трохи заспокоїлася, - все-таки не якийсь водій, а відомий спортсмен.

Народження первістка

У 1976 році на світ з`явився син Валерія Харламова та Ірини. Його назвали Олександром, в майбутньому він піде по стопах батька. А трохи пізніше у пари народилася дочка Бегоніта. У цей же період Валерій став шестиразовим чемпіоном світу і дворазовим чемпіоном Олімпійських ігор.

Дивно, що батьки знаменитості досі жодного разу не зустрічалися зі своєю невісткою і не бачили онука, а він не був офіційно представлений мамі Ірини, незважаючи на те, що молоді люди прожили разом вже стільки часу. У цей втрутилися друзі сімейної пари, і одного разу на Восьме березня син Валерія Харламова та Ірина потрапили їх зусиллями до батьків Валерія для знайомства. А після цього Валерій вирушив до мами Ірини для офіційного представлення.

Аварія

Навесні цього ж року Валерій Харламов і його дружина потрапили в автокатастрофу. Аварія сталася в травні. Напередодні Ірина зателефонувала Ніні Василівні і попросила її посидіти з малюком, поки вони з`їздять в гості. Але коли в домовлений час Ніна Василівна не дочекалася дзвінка, подумала, що нянькою побуде хтось інший. І тільки через деякий час вона дізналася від спільних знайомих, що Валерій та Ірина розбилися на машині. Вони їхали пізно ввечері додому, і Валерій не впорався з керуванням автомобіля. Машина розбилася вщент і відновленню не підлягала. Валерій отримав численні переломи ніг, ребер і струс мозку. Дружина Валерія Харламова також отримала травми. Але допомогло те, що свідки аварії відразу ж викликали "швидку допомогу" і потерпілих без зволікання доставили в госпіталь.

Два місяці спортсмен пролежав у лікарні, перш ніж зробити перший самостійний крок після хвороби. Діти Валерія Харламова в цей момент були під наглядом його матері. Товариші по команді доставили в палату тренажер, щоб він міг тренуватися і підтримувати м`язи в тонусі. Лікарі давали невтішні прогнози та сумнівалися, чи зможе він нормально ходити, не кажучи вже про гру. Це було в серпні. Пізньої осені того ж року Харламов знову вийшов на лід. А через півроку після аварії почав повноцінно тренуватися.

Зло всім прогнозам

Було багато скептиків щодо того, чи зможе Харламов стати гравцем колишнього рівня. Але, незважаючи на невтішні прогнози лікарів і їх рекомендації забути про хокей, Валерій зробив неможливе - він уже в першій грі з «Крильями Совєтов» показав свій високий клас. А в 1977 році у складі команди ЦСКА хокеїст Харламов став семиразовим чемпіоном СРСР і раніше залишався одним з кращих бомбардирів. За всю свою п`ятнадцятирічну спортивну кар`єру він зіграв в 438 матчах за клуб ЦСКА і забив 293 шайби. 123 матчі зіграно було за збірну СРСР на чемпіонатах світу та Олімпійських іграх, і було забито 89 голів.

У той час ходили чутки про суворе характері тренера команди Анатолія Тарасове і про залізній дисципліні на тренуваннях прославленого клубу. Але новий тренер Віктор Тихонов, який прийшов в клуб в 1977 році, розвіяв їх, заявивши, що не було там ніякої дисципліни, навіть самої елементарної з точки зору вимог, прийнятих в спорті. Просто все сумлінно і відповідально ставилися до своїх обов`язків і тренувань. А в разі необхідності вміли проявити героїзм.

Передчасна втрата

26 серпня 1981 на Ленінградському шосе загинув Валерій Харламов. Аварія сталася, коли за кермом автомобіля перебувала його дружина Ірина. Вона теж померла через кілька годин у лікарні. Смерть Валерія Харламова стала трагедією для мільйонів його прихильників. Разом з рідними і близькими тужили мільйони шанувальників його таланту у всьому світі. А діти Валерія Харламова з цього моменту виховувалися його батьками. Досі їх активно запрошують на різні передачі - розповісти про свого легендарного батька.

Похорон Валерія Харламова відбулися через кілька днів на Кунцевському кладовищі. Через десять років на місці його загибелі встановлено пам`ятник.

Зоряна легенда вітчизняного та світового хокею - це Харламов Валерій. Фільм про його життя, успіхи і славі вийшов на екрани в 2013 році. Його ім`ям названо багато спортивні об`єкти.