Михайло Кокляєв: біографія та досягнення спортсмена (фото)

Михайло Вікторович Кокляєв - відомий російський спортсмен, один із найвидатніших важкоатлетів і бодібілдерів не тільки в Росії, але і в іншому світі. Сім разів він займав першість на чемпіонатах Росії, входив до складу збірної країни з важкої атлетики. Кокляєв Михайло, біографія якого здатна мотивувати будь-якого початківця атлета, являє собою приклад справжньої волі, прагнення до перемоги і постійного самоконтролю.

Ранній старт

Народився Михайло Кокляєв в 1978 році, в місті Челябінськ. За національністю - наполовину татарин, наполовину росіянин. Важкою атлетикою почав займатися вже в 13 років: у 1992 році Михайло вперше прийшов у зал, володіючи зростанням в 170 см і вагою в 57 кг. Так почався його підйом на вершину вітчизняного та зарубіжного силового спорту, де він позначився як один з найбільш розвинених спортсменів СРСР. А через рік Кокляєв вже отримав другий дорослий розряд в категорії 75+ кг. А в 1994 році став КМС у вазі понад 90 кг. Ще через рік Михайло Кокляєв став МС у ваговій категорії 107 кг. Таким чином, він вже в 18 років виконав норматив на звання майстра спорту з важкої атлетики - результат не просто дивовижний, але і приголомшливий, враховуючи той факт, що більшість важкоатлетів приходять у цей спорт тільки після 16-17 років.

Серйозна травма

Челябінський спортсмен був зарахований до складу так званої експериментальної юніорської збірної Росії з важкої атлетики. Прозаймавшись деякий час, Михайло під час одного зі змагань дуже серйозно пошкодив зв`язки колінних суглобів, через що йому довелося реабілітуватися протягом цілого року. Як він сам каже, іноді ця біль проявляється і зараз, проте чоловік до цього вже звик - для нього це свого роду сигнал про те, що пора трохи зменшити навантаження під час тренувань.

Зміна тренера

У тому ж 1995 році Михайло Кокляєв змінив наставника - від тренера Ігоря Слюнін він перейшов під заступництво Олександра Мусаєва. Мабуть, саме це позначилося на швидкій реабілітації спортсмена - вже в 1996 році він знову виступав, поставивши рекорд Росії серед старших юнаків, піднявши 155 кг у ривку. У 1997 році важкоатлет здобув перемогу на чемпіонаті Росії серед юніорів у категорії "вагу більше 108 кг", хоча сам він важив трохи більше.

Служба у ракетних військах

Проведений у тому ж році чемпіонат світу показав Михайла Вікторовича у вигідному світлі - він зайняв п`яту позицію з результатом 160-180. Мабуть, це і послужило причиною того, що незабаром хлопець вступив на службу в ракетні війська стратегічного призначення (РВСП) в Одинцово, будучи записаним в 127-й батальйон. Під час проходження служби Михайло познайомився зі своїм третім тренером - Олександром Сконніковим, який ще більше допоміг розвинути професійні спортивні якості Михайла. Крім того, Сконніков допоміг Кокляеву визначити шлях у спортивному житті, познайомив з деякими важливими людьми у великому спорті і в подробицях розповів про всі його особливості. Ще більш зміцнившись у вирішенні продовжувати спортивну кар`єру, Михайло Кокляєв в 1998 році отримує друге місце на чемпіонаті Росії серед юніорів, а на чемпіонаті світу займає четверте місце з результатом 177,5 + 207,5.

Кращий результат

У 1999 році челябінський спортсмен показав свій найкращий результат - 195 кг на ривок і 232,5 кг на поштовх, що в сумі склало 422,5 кг. Як зізнається сам Михайло Вікторович, цього результату він навряд чи досяг би, якби не допомога Давида Адамовича Рігерт, який зумів обнадіяти Михайла і зміцнити його віру в себе, адже поріг юніорського віку вже підійшов до кінця.

Аварія

Перший рік міленіуму став для Михайла Кокляева кілька трагічним - він потрапляє в мотоциклетну аварію, втім, без всяких ускладнень. Крім того, він постійно працює над контролем, присвячуючи цьому практично весь свій час. Михайло Кокляєв, травма якого розбурхала весь вітчизняний спортивний світ, все ж зумів утриматися на плаву.

2001 Михайло характеризує як "спокійний, нічим не примітний". Що ж, 200 + 232,5 кг, що в сумі дає 432,5 кг, - непоганий результат, особливо для третього місця на чемпіонаті Росії. Як каже сам Михайло, цей рік він провів, тренуючись будинку.

Рекорд Росії

Михайло Кокляєв, ріст і вага якого майже не змінилися, в 2002 році виграє Кубок Росії і стає призером чемпіонату Росії в серпні того ж року. Виїжджає до Туреччини, щоб взяти участь у чемпіонаті Європи, але через травму пахових кілець не отримує ніякого місця. Вага спортсмена вже становить 148 кг. У 2003 році чоловік все ж здобуває перемогу на чемпіонаті Росії, встановлюючи 210-й рекорд. На жаль, його не беруть на чемпіонат світу, хоча на турнірі, присвяченому пам`яті Г. Новака, Кокляєв піднімає 205 і 240 кг на ривок і поштовх відповідно. Це досить хороший результат, якого з лишком вистачило б, щоб посісти третє місце на змаганнях.

Кокляєв Михайло, вага якого в 2003 році становив 138 кг, зумів швидко реабілітуватися і знову набрати масу. У 2004 році спортсмен займає перше місце на Кубку країни в Новгороді. Бере участь у чемпіонаті Європи, який проводився в Києві, де зумів підняти 190 і 230 кг, завдяки чому займає п`яте місце. Через пару місяців Михайло бере участь у відбірковому турнірі для поїздки на Олімпійські ігри. Ще через пару місяців в Подольську займає перше місце.

Силовий екстрим

2005 знову приніс перше місце на Кубку країни: Михайло витягнув результат в 450 кг загальної маси. Взагалі, літо 2005-го було особливо інтенсивним: в період між початком червня і кінцем липня спортсмен встиг взяти участь у багатьох турнірах, у тому числі на "Іграх Горців" в Шотландії. Також брав участь у двох командних чемпіонатах, які проходили в Польщі і в Україні. У цьому ж році важкоатлет трохи змінив спортивний "імідж", ставши широко відомим спортсменом на ім`я Михайло Кокляєв, силовий екстрим якого дещо відрізнявся від стандартного. Іншими словами, він працював за своїм власним методикам.

У 2006 році Михайло встановив рекорд Америки, штовхнувши 240 кг - цей турнір носив назву "Арнольд Класік". В цей же час бере участь на зборах в Шотландії, де встановлює новий, щоправда, неофіційний рекорд в ті ж 240 кг у поштовху.

Силові заняття

До речі кажучи, Стронгом Михайло почав займатися ще в 2004 році, після невдалого відбіркового туру до Афін. На цю думку його навів Ельбрус Нігматулін. Як говорив сам Михайло, він хотів займатися Стронгом і раніше, але йому в першу чергу заважав страх того, що він може серйозно травмуватися, що спричинить за собою занадто довгий період реабілітації.

Важка атлетика сьогодні

Михайло Вікторович Кокляєв стверджує, що теперішнє становище важкої атлетики в Росії більш-менш стерпне: через наростаючого допінг-контролю і оновлень в системі вдосконалення даного виду спорту, багато початківці важкоатлети вже не стикаються з тими труднощами, з якими мав справу Михайло на початку своєї кар`єри. Стронгмен, або силовий екстрим, - це такий спорт, який доступний всім, адже вправи цієї школи не уявляють собою особливої складності в сенсі техніки. А оскільки середній вік учасників даного напрямку становить приблизно 30 років, то не дивно, що цей вид силовий атлетики стає все більш популярним. Як каже наш герой, досвідченим стронгменом стати легко, але от вдосконалювати цю нехитру техніку можна все свідоме життя.

Кокляєв Михайло, біографія якого, в принципі, являє собою повний список усіх спортивних досягнень, не може не містити в собі деяких моментів його повсякденному житті і тих речей, без яких спортсмен не може уявити свого існування. Михайло заслужив визнання багатьох відомих світових спортсменів-важкоатлетів, у тому числі Арнольда Шварценеггера, який відгукувався про нашого співвітчизника як про великого атлета. Коли Михайло брав участь у турнірі "Арнольд-Стронгман 2011", Шварценеггер відправив через Twitter президенту Росії Дмитру Медведєву захоплене повідомлення про те, що Михайло зміг підняти два рази вага в 111 кг. На що Дмитро Медведєв лаконічно відповів: "Так, російські чоловіки взагалі такі сильні".

Життя поза спортом

Після короткого відпочинку спортсмен знову повертається у важку атлетику. Дружина Михайла Кокляева, Оксана, дуже позитивно ставиться до цієї складовою життя чоловіка, всіляко підтримуючи його на цьому шляху. У важкоатлета двоє дітей - дочка Діана і син Михайло. Так, не тільки тренуваннями забита його життя: він присвячує чимало часу своїй родині, виховує дітей, зрідка подорожує по країні і за її межами, відвідує різні конференції та спортивні семінари.