Меланома - чорна смерть

Меланома є однією з найбільш злоякісних пухлин - як шкіри, так і взагалі. Відомо, що меланома шкіри може з`явитися в абсолютно будь-якому віці. Розвивається меланома з пігментних клітин - "меланоцитів" - як здорової і нормальної шкіри, так і так званих "пігментних невусів", інакше кажучи - родимих плям. Слід зазначити, що меланома розвивається дуже швидко і може вразити не тільки шкіру, але навіть поширюватися глибше, на інші органи і кістки.

Слід заздалегідь розмежувати поняття меланоми та раку шкіри. Так, меланома зустрічається приблизно в десять разів рідше раку шкіри, і складає близько одного ПРОЦЕНТР від загального числа всіх злоякісних новоутворень. Останнім часом збільшується частота виникнення меланоми, причому у чоловіків вона виникає рідше, ніж у жінок. Слід зазначити, що захворюваність на меланому істотно збільшується у віці 30-39 років, після чого аж до похилого віку відзначається повільне, поступове наростання частоти пухлини.

Причиною виникнення меланоми часто є невуси, особливо ті, які розташовуються в області надпліччя, на спині, на стопах або на відкритих частинах тіла. На відміну від раку шкіри, меланома НЕ локалізується переважно на обличчі. Найбільш небезпечні так звані прикордонні невуси. Меланома виглядає як чітко окреслений вузлик темно-сірого, темно-коричневого або навіть чорного кольору з гладкою сухою поверхнею. Вузлики меланоми зазвичай плоскі або навіть трохи опуклі, при цьому - безболісні.

Переродження пігментних невусів в меланому пов`язують з травмами, впливом ультрафіолетового випромінювання, а також з наслідками гормональної перебудови організму. Є певні припущення щодо того, що два останніх фактора можуть чинити певний вплив і на виникнення меланоми на незміненій шкірі. Роль травм ж ніяких сумнівів не викликає, про що і заявляють медики. Приблизно у 2х з 5 хворих меланомою симптоми злоякісності починають проявлятися незабаром після тієї чи іншої травми пігментного невуса. У південних країнах більшу частоту меланом пов`язують з інсоляцією. Припускають також, що свою роль у розвитку меланоми грають і ендокринні процеси, на користь чого говорить той факт, що меланома дуже рідко виникає до статевого дозрівання, а ось в період статевого дозрівання, вагітності та менопаузи у ряді випадків спостерігається навіть прискорення росту пухлин. Втім, помічено, що в окремих випадках зміна гормонального статусу пацієнта призводить як до гальмування, так і, в деяких випадках, до зменшення пухлини.

Симптоми меланоми, або, інакше кажучи, переродження невуса в меланому наступні: збільшення розмірів невуса, його ущільнення, кровотеча з невуса, поява на його поверхні тріщин, а також червоність, свербіж, печіння і збільшення лімфатичних вузлів. Слід зазначити, що меланома росте в трьох напрямках: над шкірою, по шкірі і вглиб шкіри, послідовно проростаючи шари дерми і підлеглі тканини.

Меланома небезпечна раннім метастазуванням. Найчастішеметастазами меланоми уражаються регіонарні лімфатичні вузли, втім, часто зустрічаються і метастази в шкіру у вигляді множинних дрібних висипань коричневого або чорного кольору. Крім того, метастази меланоми найчастіше вражають печінку, головний мозок, легені і наднирники.

У зв`язку з усім вищесказаним стає зрозуміло, чому ж діагностика меланоми шкіри повинна проводитися особливо ретельно, з урахуванням всіх симптомів і можливих факторів ризику. У ході діагностики повинні бути скрупульозно обстежені всі пігментні плями і родимки, які можуть мати хоч якесь відношення до раку шкіри. Крім того, слід уважно вивчити стан лімфатичних вузлів в пахових і пахвових областях, а також на на шиї і, особливо, поблизу підозрілого вогнища, що пояснюється вірогідністю поразки їх злоякісною пухлиною. Біопсія шкіри також є важливим методом, використовуючи який можна виявити меланому, однак при діагностиці дуже важливо враховувати активну метастазіруемость меланоми і не грати зайвий раз з вогнем, адже лікування меланоми - не такий простий і легкий процес.