Мікоплазма геніталіум: симптоми, діагностика, лікування, ускладнення

Мікоплазма геніталіум викликає запалення сечостатевого тракту у чоловіків і жінок. Причому це відбувається не завжди, у більшості людей вона може довгий час знаходиться в організмі абсолютно безсимптомно. Мікоплазмоз ж виникає після стресової дії на організм, яке супроводжується зниженням імунітету.

Одним з них є вагітність. У цей період змінюється гормональний фон, придушуються захисні сили організму, що призводить до активізації багатьох інфекцій. Мікоплазма геніталіум і інші її види дуже небезпечні при виношуванні малюка. Вони можуть бути причиною переривання вагітності, інфікування плода, патологій плаценти.

Тому так важливо обстежитися на мікоплазми та інші ЗПСШ ще до зачаття, пройти лікування при необхідності, щоб звести ймовірність ускладнень до мінімуму. Крім того, мікоплазма геніталіум може бути причиною безпліддя. У чоловіків вона викликає простатити і уретрити, погіршує якість сперми. У жінок збудник призводить до аднекситу, ендометриту, цервіцити, уретриту, циститу.

Проблема в тому, що симптоми мікоплазми ледь помітні, а частіше взагалі відсутні. Багато фахівців вважають, що якщо немає клінічних проявів, то лікуватися не потрібно. Однак перед плануванням дитини це зробити необхідно. Часто ці мікроорганізми виявляються у абсолютно здорових людей.

Отже, мікоплазма симптоми:

• виділення з влагаліща;
• бесплодіе;
• хворобливі відчуття при сечовипусканні і сексе;
• свербіж, почервоніння, печіння геніталій;
• біль в животі.

Однак ці прояви характерні для всіх запалень сечостатевої системи, незалежно від збудника. Показаннями до призначення аналізу на мікоплазму є:

• профілактичне обстеження, особливо перед вагітністю і під час неї;
• контроль лікування;
• бесплодіе;
• стерті симптоми запалень в сечостатевій системі;
• позаматкова вагітність;
• хронічний інфекційний процес в урогенітальному тракті.

Поставити діагноз мікоплазмоз можна тільки на основі сукупності клінічних проявів і результатів аналізів. Для виявлення даних мікроорганізмів найчастіше використовується посів і ПЦР. Мазки для дослідження беруться з передбачуваного вогнища інфекції, частіше з уретри.

ПЛР є дуже високочутливим методом. Він дозволяє виявити навіть кілька ДНК мікроорганізму в препараті. Посів виконується довше, але дає можливість визначити кількість збудника і його чутливість до препаратів.

Зараження мікоплазмами відбувається статевим шляхом, причому як при вагінальному, так і оральному сексі. З приводу можливості побутового інфікування ведуться дискусії. Також захворювання передається від матері плоду при виношуванні і пологах.

Часто мікоплазма поєднується з іншими збудниками, у тому числі з умовно-патогенними мікроорганізмами. Її виявляють разом з хламідіями, тріхоманад, гоноккокамі. Тому бажано пройти обстеження.

Лікується мікоплазмоз за допомогою антибіотиків. При цьому враховується давність захворювання та його тяжкість. Для підвищення ефективності терапії використовують імунні препарати і місцеве лікування. У цей період краще виключити статеві контакти або оберігатися. Партнерам потрібно лікуватися одночасно, інакше можливе повторне інфікування.

Під час вагітності також повинна проводитися терапія микоплазмоза. При цьому вірогідність ускладнень істотно знижується.

Отже, мікоплазма геніталіум може ніяк себе не проявляти, а іноді викликає запальні захворювання сечостатевих органів. Вона може ускладнювати перебіг вагітності, аж до її переривання, а також викликати патології плода через інфікування. Мікоплазми бувають причиною безпліддя. Симптоми даного захворювання часто мають стертий характер і схожі на прояви запалень урогенітального тракту, викликані іншими збудниками. Діагностика в основному проводиться методом ПЛР. Якщо немає клінічних проявів, і не планується вагітність, то лікувати мікоплазмоз не потрібно.