Мікоплазма хомініс: лікувати або не лікувати?

При запальних захворюваннях сечостатевої системи як у чоловіків, так і у жінок, нерідко виявляють бактерію мікоплазма хомініс. Даний мікроорганізм, поряд з уреаплазмою, відноситься до умовно-патогенних бактерій, які в нормі присутні в складі мікрофлори уретри і піхви. Інфекційний процес вони викликають лише в тому випадку, коли їх концентрація стає занадто високою. Проте на сьогоднішній деньмікоплазма хомініс виявляється в 30-68% випадків при запальних процесах в сечостатевій системі у жінок і в 20-42% випадків - у чоловіків.

Інфекція передається при незахищених статевих контактах. У більшості випадків мікоплазма хомініс ніяк не проявляє себе довгий час після зараження. Потрапляючи в організм, бактерія може довго паразитувати всередині клітини, викликаючи уповільнений запальний процес. Відомо, що жінки значно частіше є носіями цього мікроорганізму, тоді як у чоловіків можуть спостерігатися яскраві клінічні прояви.

Коли мікоплазма хомініс стає небезпечною?

Бактерія може активно розмножуватися і викликати розвиток інфекційного процесу при зниженні захисних сил організму. Кількість мікоплазм при цьому може збільшитися до 10 000 в 1 мл і більше. У такому випадку у чоловіків мікоплазма хомініс може сприяти розвитку епідіміта, простатиту, уретриту, а в ряді випадків - навіть імпотенції. Клінічними проявами інфекції у жінок можуть бути ендометрити, аднексити, вульвовагиніти, бартолініти, уретрити. Часто мікоплазма хомініс стає винуватицею запальних процесів у жінок в клімактеричному віці. Нерідко бактерія є причиною жіночого безпліддя.

Крім того, при приєднанні інших мікроорганізмів (Бактерій і вірусів), особливо патогенних, мікоплазма хомініс стає вкрай небезпечною. Адже ці бактерії можуть прикріплятися не тільки до клітин слизових, але і до клітин інших мікроорганізмів, наприклад, гонококів. Подібна асоціація мікроорганізмів для імунної системи людини більш небезпечна, так як запальний процес в даному випадку швидше поширюється, і захворювання частіше переходить в хронічну форму.

Ну і, звичайно ж, небезпечної стає мікоплазма хомініс при вагітності. У цьому випадку виникає ризик інфікування мікоплазмами дитини, а, крім цього, існує загроза передчасного переривання вагітності.

Діагностика та лікування захворювання

В даний час для виявлення мікоплазм в основному використовують метод ПЛР. Визначення антитіл до бактерії методом ІФА вважається менш інформативним. У випадку, якщо бактерія виявлена, роблять посів виділень сечостатевих органів на поживні середовища для визначення ступеня росту мікроорганізмів. Крім того, необхідно визначити, до яких антибіотиків чутлива мікоплазма хомініс. Лікування, як правило, проводять макролидами, а також антибактеріальними препаратами тетрациклінового ряду і фторхінолонами. Обов`язково доповнюють схему лікування імуномодулюючими засобами, вітамінами та препаратами для відновлення мікрофлори кишечника. Курс лікування зазвичай становить 10-14 днів. Для виключення повторного інфікування мікоплазмами лікуватися повинні обидва партнери.

При грамотному лікуванні та виключення повторного зараження один або два курсу терапії зазвичай дозволяють впоратися із захворюванням. Слід пам`ятати, що займатися самолікуванням у разі виявлення мікоплазм можна. Правильно оцінити ситуацію і вирішити, чи потрібно лікування, зможе тільки лікар. Крім того, при виявленні мікоплазми хомініс необхідно провести обстеження на наявність інших статевих інфекцій. У випадку, якщо запалення викликано декількома мікроорганізмами, лікар обов`язково підбере відповідну схему терапії.