Посів на флору

Бак посів на флору і антибіотикограма в гінекології застосовуються для виявлення неспецифічної мікрофлори у взятому зі статевих шляхів матеріалі, визначення потенційного збудника запалення та його чутливості до препаратів антибактеріальної дії.

Дослідження проводиться з використанням поживних спеціальних середовищ. Посів на флору здійснюється в сприятливих для розвитку мікроорганізмів умовах. Далі проводиться оцінка результатів. Таким чином, проводиться ідентифікація мікроорганізмів і дослідження їх біологічних і біохімічних властивостей.

Моделювання хіміотерапевтичного дії препаратів поза організмом жінки здійснюється за допомогою спеціальних тестів, що визначають чутливість виділених мікроорганізмів до бактеріофагів, антисептикам і антибіотиків. Таким чином, посів на флору дозволяє підібрати ефективний для кожного конкретного випадку медикамент.

Аналіз, володіючи високою специфічністю, має, разом з цим, свої недоліки. Зважаючи тривалого терміну дослідження, підвищених вимог до процесу забору матеріалу і кваліфікації співробітників лабораторії збільшується тривалість лікування. У клінічній гінекології посів на флору використовується в якості додаткового аналізу в комплексі лабораторних діагностичних заходів.

Показаннями до проведення дослідження є запалення в органах малого тазу у жінок, в тому числі, хронічного чи рецидивуючого перебігу, підозри на венеричні захворювання. Також посів на флору необхідний при комплексному обстеженні з метою встановлення причин невиношування вагітності або безпліддя.

Забір матеріалу у пацієнток проводиться до початку протизапальної терапії і менструації. До взяття аналізу за чотирнадцять днів припиняється прийом будь-яких препаратів антибактеріальної дії. Мінімум за добу не можна використовувати вагінальні супозиторії, спринцеваться, а також вступати в статевий контакт. Напередодні дослідження не рекомендується проходження УЗД з використанням вагінального датчика. Протягом одного-двох годин слід утриматися від сечовипускання, безпосередньо перед взяттям аналізу не слід поводити гігієнічні процедури на зовнішніх статевих органах.

Досліджуваний матеріал не повинен містити домішки крові. Його взяття необхідно провести до ручного гінекологічного дослідження.

Забір біологічного матеріалу здійснюється гінекологом при огляді вагінальними дзеркалами, дотримуючись правил антисептики. Як правило, аналіз береться з склепіння піхви (заднього), уретри і цервікального каналу. Перед тим, як взяти з цервікального каналу мазок, флора шийки матки стерилізується фізіологічним розчином. Попередньо віддаляється слизова пробка. Забір зразків біоматеріалу проводиться за допомогою стерильних ватних тампонів, потім вони поміщаються в стерильну ємність. Маркований матеріал в короткі терміни відправляється в бактеріологічну лабораторію. При витяганні тампона слід виключити його торкання до стінок піхви.

При наявності бартолініту проводиться пункція бартолінових залоз. Вміст абсцесу знімається стерильним тампоном. При заборі матеріалу з матки застосовують спеціальний інструмент по типу шприца-аспіратора. При запальному процесі в маткових придатках мазок береться під час оперативного втручання або з використанням методу діагностичної пункції через вагінальні склепіння.

Результати антибіотикограми визначаються одиницями мінімально інгібуючої концентрації (МІК). Для досягнення ефекту терапії необхідно, щоб концентрація медикаменту в крові хворої перевищувала МІК приблизно в чотири або вісім разів.