Противірусні препарати

Противірусні препарати - лікарські засоби, які діють на віруси за допомогою ушкодження їх структур або порушення життєво важливих функцій.

В даний час розроблено достатня кількість подібних лікарських засобів. Всі вони класифікуються за особливостями фармакологічної дії і по конкретних медичними показаннями. Виділяють наступні групи противірусних засобів: розширеного спектру, протигерпетичні, протівоцітомегаловірусних, протигрипозні, антиретровірусні. Найбільш відомими представниками першого виду лікарських засобів є "Рибавірин" і "Ламівудин". Дані препарати мають складні механізми дії, пов`язані зі зниженням нуклеїнових кислот за допомогою зв`язування з ферментами вірусу. Виходячи з назви, область застосування даних лікарських засобів досить широка і включає багато ДНК - і РНК-віруси, що викликають РС-синдром, лихоманку Ласа, гепатит С, СНІД.



Протигерпетичні препарати представлені чотирма засобами, які за своїм морфологічним складом є аналогами нуклеозидів: ацикловіром, пенцикловіром, фамцикловіром, валацикловіром. Останні дві лікарські форми є неактивними. В організмі людини вони перетворюються в ацикловір і пенцикловир. Це обумовлює їх близькі морфологічні та гістологічні властивості.

Механізм дії ацикловіру полягає у взаємодії з ферментами вірусу, після чого переривається їх цикл розвитку. Результатом є загибель даного мікроорганізму. Така взаємодія забезпечується будовою ацикловіру, який є аналогом дезоксігуанедіна (пуриновий нуклеозид). Найбільш чутливим до даного препарату є вірус простого герпесу. Існують штами мікроорганізмів, які є резистентними до даного лікарського засобу. Такий ефект може бути пояснений застосуванням імуносупресивної терапії. Механізм виникнення резистентності полягає в мутації ферментних систем вірусу, зміні специфічності препарату. При виникненні подібних ситуацій користуються препаратами інших фармакологічних груп ("Фоскарнет"). Дитячі противірусні препарати включають "Валацикловір". Висока біодоступність, яка складає більше п`ятдесяти відсотків обумовлює подібний ефект. Це означає, що для досягнення ефекту потрібні значно менші дози препарату (якщо проводити порівняння з "ацикловір").



Механізм дії пенцикловіру практично нічим не відрізняється від препаратів своєї групи. Він також порушує синтез ДНКмікроорганізма. Однак він відрізняється тим, що більшою мірою впливає на вірус Varicella-Zoster (VZV).

До протівомегаловірусним препаратів належать "Ганцикловір", "валганцикловіру", "Фоскарнет", "цидофовира", "Фоміверсен". Вони мають досить складний механізм дії, який полягає в конкурентному інгібуванні ДНК-полімерази мікроорганізму. Результатом подібної взаємодії є порушення подовження ланцюга ДНК, що веде до його загибелі. Кращі противірусні препарати, якими усуваються симптоми цитомегаловірусної інфекції - це кошти даної фармакологічної групи. Однак після тривалого застосування може розвиватися лікарська стійкість, що трохи знижує спектр їх використання.

Противірусні препарати можуть безпосередньо впливати на вірус імунодефіциту людини. Тому частина лікарських засобів, яка має подібну дію, об`єднали в групу антиретровірусних. Всі вони мають складний механізм дії, пов`язаний з блокуванням ферментних систем даного мікроорганізму, порушенням його реплікації.




» » Противірусні препарати