Діагностика цукрового діабету

Цукровий діабет - це захворювання ендокринне, при якому порушуються абсолютно всі види обміну речовин в результаті недостатньої вироблення підшлунковою залозою гормону інсуліну.

Діагностика цукрового діабету повинна враховувати багато факторів, що впливають на його розвиток, головні з яких - це спадковість і переїдання, особливо надлишок в раціоні вуглеводів, які легко засвоюються. Справа в тому що цукор крові дратує ті клітини, які виробляють інсулін. Якщо ж його рівень в результаті переїдання постійно підвищений, функції цих клітин поступово виснажуються.

Часто виявлення і діагностика цукрового діабету відбувається після поразки підшлункової залози. Причому не має значення характер панкреатиту: запальний він, травматичний, судинний або інший.

Іноді діагностика цукрового діабету стає можливою після появи симптомів, пов`язаних з психічними, нервовими перевантаженнями, з потрясіннями, з інфекційними процесами в організмі.

Так як захворювання буває двох типів, то обов`язково повинна проводитися диференціальна діагностика цукрового діабету, допомагає виключити один з них і підтвердити другий.

За статистикою близько 90% пацієнтів хворіють діабетом 2 типу. Деякі симптоми дозволяють його диференціювати ще до того, як стануть відомі результати лабораторних досліджень крові та сечі хворого. До них відносяться: вік, що перевищує сорокарічний рубеж- поступове початок-незалежність від часу року- стабільне перебіг.

Подальші симптоми, завдяки яким можлива правильна діагностика цукрового діабету, - це виділення цукру разом з сечею і підвищення його вмісту в крові. До глікозурії і гіперглікемії веде втрата тканинами (в результаті нездатності печінки і м`язів через нестачу інсуліну перетворювати цукор, який до них надходить, в глікоген) можливості засвоювати цукор і перетворювати його в джерело енергії. Проявляється це безперервною спрагою і виділенням величезної кількості сечі (буває і більше шести літрів на добу). Питома вага її високий унаслідок вмісту в ній цукру. Також у хворого наполегливо свербить, особливо в зоні промежини, шкіра, яка і без того схильна до гнійничкових запалень. Зустрічаються порушення статевої функції.

Відсутність лікування чи неправильне його протягом призводить до прогресування захворювання і ураження периферичних нервів, яке проявляється болем у нижніх і верхніх кінцівках. Потім змінюються судини очної сітківки і уражаються ниркові клубочки, відповідно, виникають порушення зору і роботи нирок. Розвитку атеросклерозу і прогресуванню його проявів також часто сприяє цукровий діабет.

Захворювання, яке виявило себе вперше, вимагає госпіталізації з метою обстеження та призначення адекватного лікування, яке ведеться протягом всього життя пацієнта. З цієї хвилини він повинен знаходитися під постійним наглядом лікаря, бажано, ознайомлення з історією хвороби і т. Д. Полягає лікування не тільки в прийомі медикаментів, ін`єкціях інсуліну, а й у дотриманні певного режиму харчування.

Дієтотерапія при цукровому діабеті необхідна незалежно від форми захворювання. Мало того, при легкій формі її достатньо, щоб обійтися без ліків і ін`єкцій. Головне - обмежити вуглеводи. Вони повинні складати не більше половини всієї спожитої їжі. Кількість вуглеводів допомагає визначити лікуючий лікар, враховуючи при цьому вага хворого, відсутність або наявність ожиріння, загальний перебіг діабету, характер діяльності людини, її енерговитрати. У періоди ремісії кількість жирів не повинна перевищувати 25% від обсягу споживаних в добу продуктів. Під час загострення вони виключаються повністю, щоб не спровокувати розвиток діабетичної коми. Білки повинні складати 20% від усього обсягу їжі.

Не слід забувати, що раціональне, помірне харчування - це не тільки засіб підтримки стану хворого, а й головний засіб профілактики діабету.