Гнійний менінгіт

Захворювання гострого інфекційного характеру з переважним ураженням в мозкових оболонках називається менінгіт. Ознаки патології проявляються залежно від характеру розвивається запального процесу. Захворювання може бути первинним і вторинним.

Поділяють менінгіт гнійний і серозний.

У першому випадку має місце група первинних і вторинних патологій, при яких переважне ураження мозкових оболонок має бактеріальну природу.

Менінгококовий цереброспінальний епідемічний менінгіт входить в цю групу і відноситься до первинних захворювань.

Прояви хвороби мають гострий розвиток. Гнійний менінгіт цього типу супроводжується підвищенням температури тіла до 38-39 градусів. Крім того, пацієнт скаржиться на сильний головний біль, иррадиирующую в ноги, спину, шию. Різка болючість супроводжується загальною гиперестезией (підвищеною чутливістю), блювотою, розвиваються менінгеальні симптоми. На початкових стадіях захворювання відзначається збереження свідомості, однак, за відсутності необхідного лікування пацієнт досить швидко впадає в стан сопорозное (пригнобленого свідомості). Часто спостерігаються герпетичні висипання на слизових і шкірі, а також геморагічний висип. Аналіз крові показує збільшену ШОЕ, високий лейкоцитоз (нейтрофільний). Змін до спинномозкової рідини протягом перших годин захворювання не виявляється. Однак протягом першого-другого дня відбувається різке підвищення її тиску, помутніння, вона набуває жовто-сіруватий або сіруватий відтінок. Виявляється також низький вміст цукру.

Гнійний менінгіт, викликаний менінгококовою інфекцією, діагностується у відповідність з відомостями про пацієнта, перебігу захворювання та його клінічному прояві. У період, що передує госпіталізації, проводиться диференціальне діагностування цього типу захворювання з вторинної патологією.

Вторинний гнійний менінгіт може розвинутися в результаті дисемінації (розповсюдження) при гнійному гаймориті або отиті інфекції з вогнищ патології.

Початок захворювання характеризується появою ознобу, підвищенням температури, виникненням головного болю, а також різким погіршенням загального стану пацієнта. Менінгеальні симптоми формуються рано. Вторинний гнійний менінгіт супроводжується швидким порушенням свідомості на тлі частого психомоторного збудження, судом, галюцинацій. Ліквор мутніє. Відзначається збільшення ШОЕ.

При діагностуванні необхідно диференціювати абсцес мозку і гнійний менінгіт. Дані патології мають багато спільних ознак. Для абсцесу мозку характерна брадикардія, посилення осередкових симптомів на тлі стихання ознак запалення, зміщення при ехографії серединних структур.

До методів діагностування гнійного менінгіту відноситься біохімічне та бактеріологічне дослідження проби крові, ЕКГ, МРТ і КТ головного мозку, рентгенографія черепа.

При прояві ознак патології необхідна термінова госпіталізація в інфекційне відділення. У разі встановлення вторинного захворювання пацієнта поміщають у відповідний стаціонар.

При підозрі на розвиток менінгіту обов`язково здійснюється люмбальна пункція з вивченням спинномозкової рідини. Процедура здійснюється під прикриттям антибактеріальних препаратів. До моменту виявлення збудника патології та визначення ступеня його чутливості, призначаються препарати широкого спектра. Дані антибіотики здатні проникати крізь гематоенцефалічний бар`єр. До них відносять препарати "Ампіцилін", "Бензилпенициллин", цефалоспорини третього покоління ("Цефтриаксон", "Цефотаксим").