Як проводиться лікування менінгіту гнійного і серозного

Менінгіт - це настільки серйозне захворювання, що без лікування воно майже в 90% має летальний результат, особливо у випадку бактеріального запалення оболонки мозку. Лікування менінгіту повинно проводитися тільки в умовах стаціонару, народні засоби можуть бути застосовані тільки як доповнення, що допомагає краще переносити даний стан, причому застосовуватися вони повинні тільки за погодженням з лікуючим лікарем.

На чому грунтується лікування? Без результатів аналізу ліквору (спинномозкової рідини), отриманого шляхом люмбальної пункції, лікувати менінгіт неможливо. Тільки цей аналіз може допомогти лікарю відрізнити гнійний менінгіт від серозного, так як за клінічними проявами, тобто симптомів, не завжди це може бути зрозуміло (відповідно, лікування менінгіту буде невірним). Крім того, деякі захворювання протікають і з підвищеним внутрішньочерепним тиском, і з високою температурою, а також мають позитивні менінгеальні симптоми, тому для точної постановки діагнозу дана маніпуляція необхідна.

Під час проведення пункції на дослідження береться кілька мілілітрів ліквору. Один з них відправляється на клінічний лабораторне дослідження, за результатами якого дається висновок, наскільки виражено запалення і якого - серозного або гнійного - воно характеру. Ще невеликий обсяг спинномозкової рідини відправляється на вірусо- і бактеріологічне дослідження, результат яких прийде трохи пізніше і допоможе лікарю скорегувати призначене спочатку лікування менінгіту.

Спробуємо розібратися, якими препаратами лікується менінгіт. Терапія серозного менінгіту заснована на застосуванні противірусних неспецифічних засобів: це в основному препарати інтерферону («Лаферон», «Віферон», «Ліпоферон»). Їх застосування засноване на тому, що при попаданні будь-якого вірусу в наш організм імунітет відповідає виробленням подібного речовини, яка і допомагає впоратися з цією інфекцією. Крім того, бажано провести ПЛР-дослідження ліквору на ДНК вірусів простого герпесу, вірусу вітряної віспи, вірусу Епштейн-Барра, цитомегаловірусу. Саме ці віруси викликають найбільш важкі і інвалідизуючих менінгіти, але проти них, на щастя, існує спеціальне лікування: «Ацикловір», «Ганцикловір», «Валацикловір», плюс специфічний імуноглобулін. Іноді, у випадку важкого стану, при серозному менінгіті лікування внутрішньовенним «ацикловір» починають до отримання результатів ПЛР на ДНК вірусів герпес-групи.

Лікування менінгіту в разі його туберкульозної етіології полягає у введенні декількох протитуберкульозних антибіотиків (наприклад «Стрептомицина») у великих дозах, ніж при туберкульозі іншої локалізації.

У разі якщо серозний менінгіт викликаний ВІЛ або СНІД-асоційованої флорою (він теж має серозний характер), лікування проводиться у спеціалізованих стаціонарах специфічними препаратами.

Якщо у пацієнта гнійний менінгіт, лікування полягає у введенні антибіотиків широкого спектру дії. Застосовуватися можуть тільки ті з них, які можуть проникати через бар`єр з клітин, що оточують мозок (гематоенцефалічний бар`єр). Такі препарати вводяться тільки парентерально (тобто внутрішньовенно або внутрішньом`язово, але не у вигляді таблеток) і тільки в максимальній дозуванні.

Перший антибіотик підбирається виходячи з того, яке співвідношення між порушенням свідомості і рівнем запалення в лікворі, з віку та супутньої патології. Так, якщо запалення виражається в тисячах клітин, а людина перебуває у свідомості, дане захворювання не стало ускладненням пневмонії, отиту, гаймориту або інших ЛОР-хвороб, то першими антибіотиками можуть стати «Цефтриаксон» і «Амікацин» у відповідних дозуваннях. Частіше ж захворювання вимагає більш дорогих препаратів: «Меронему», «ванкоміцин».

Другий антибіотик при необхідності підбирається вже за результатами посіву ліквору на мікрофлору і чутливості збудника до антибіотиків. Те, наскільки виражені менінгіт-симптоми, лікування не визначає: терапія підбирається виключно за результатами дослідження спинномозкової рідини.