Паренхіма нирки. Визначення та поширені патології

Кожну людську нирку покриває сполучна капсула, що складається з специфічної (власної) тканини, а також системи виділення та накопичення сечі. Специфічна тканину (група клітин) складається з мозкового і коркового речовини. Даною групою клітин утворена паренхіма нирки. Ця специфічна тканина має здатність до відновлення.

КТ та УЗД застосовуються для визначення стану, в якому знаходиться паренхіма нирок. Норма товщини власної тканини органу коливається в середньому від двадцяти до двадцяти трьох міліметрів. Залежить середня товщина тканини від віку пацієнта.

Дифузні зміни паренхіми нирок можуть виникнути внаслідок різних причин. Самостійного значення дані розлади не мають. Серед провокуючих чинників слід назвати початковий етап прогресування сечокам`яної хвороби, формування в області пірамідок бляшок, які перетворюються в наслідку в ниркові конкременти (камені).

Крім того, зміни подібного роду можуть бути представлені гіперехогенних включеннями і пов`язані з нирковими судинами або жировою тканиною.



Для точного визначення захворювання і його стадії в таких випадках виникає необхідність у комплексному обстеженні.

У структурі власної тканини нирки можуть розвиватися і численні новоутворення (пухлини). При цьому розрізняються формування доброякісні та злоякісні. Досить поширений рак. Ця патологія становить порядку 85-90% з усіх пухлинних захворювань, якими уражається паренхіма нирки. Серед особливостей раку слід зазначити якусь «венотропность». Даний стан характеризується наявністю тромбу, що проходить по венах до основного стовбура, а потім до нижньої порожнистої вени. У деяких випадках він може дійти і до передсердя.

Значно рідше (в 6-8%) виявляються доброякісні новоутворення. Серед них поширеними слід вважати аденому, онкоціотму, ангіоміолопому.



Як правило, для виявлення даних патологій застосовують КТ та УЗД.

Симптоми, що супроводжують пухлинні процеси, фахівці поділяють на ренальную і екстраренальние. У першому випадку мають місце класичні прояви хвороби. Серед типових симптомів слід виділити гематурию (кров у сечі), новоутворення і болючість в області підребер`я, що відчувається при пальпації (обмацуванні). Необхідно відзначити, що за даними ознаками поставити точний діагноз не можливо. Це зумовлено недостатньою поширеністю симптомів (виявляється приблизно у 8% пацієнтів) і не характерністю для процесу зайшов далеко. Дані ознаки можуть відзначатися і при інших захворюваннях, яким схильна паренхіма нирки.

Необхідно відзначити, що в сучасній медицині єдиним варіантом лікування раку органу є хірургічне втручання.

До новоутворенням відносять також кісти. Ці формування мають рідкий вміст. Як правило, ураження виникає двостороннє. У рідкісних випадках виявляється поодинока кіста. Дана патологія носить назву полікістозу нирок. Найчастіше захворювання носить спадковий характер.

Лікування патології може проводитися як хірургічними, так і консервативними методами. У другому випадку терапія проводиться за методикою усунення пієлонефриту в поєднанні із застосуванням антибактеріальних препаратів.

У деяких випадках виявляються аномалії нирок. Під це визначення потрапляє досить багато захворювань. Зокрема, паренхіма нирки може бути истончена. Як правило, такий стан відзначається після перенесеної інфекції та неправильного лікування. В результаті вся ниркова система піддається навантаженню. Неправильне лікування, а також недотримання певних умов після терапії може спровокувати виснаження тканини.




» » Паренхіма нирки. Визначення та поширені патології