Туберкульоз шкіри - важке хронічне захворювання

Туберкульоз шкіри володіє складною етіологією і патогенезом. Усього розрізняють чотири типи таких мікобактерій: пташиний, бичачий, холоднокровних і людський. Для людини становлять небезпеку тільки людський і бичачий тип. Таке ураження шкіри - досить рідкісне явище серед дерматозів, але останнім часом спостерігається зростання захворюваності.

До умов, що сприяють розвитку даного захворювання, відносять: патології нервової системи, гормональну дисфункцію, вітамінний дисбаланс, розлади мінерального і водного обміну, порушення кровообігу (Венозний застій), погані кліматичні та соціально-побутові умови, різні інфекційні захворювання. Ці фактори значно знижують захист організму і збільшують сприйнятливість його до микобактериям туберкульозу. Вони проникають в епідерміс самими різними шляхами. Досить легко відбувається зараження через пошкодження шкірних покривів від хворого або його речей.

Існує й інший шлях зараження. Туберкульоз шкіри може виникнути в тому випадку, коли збудник проникає в шкіру лимфогенно або гематогенно з вогнища туберкульозу, розташованого в інших органах.

При даному захворюванні в шкірних покривах виявляються інфекційні гранульоми клітин, які оточені лімфоцитами. Для нього характерні також такі ознаки, як казеозний некроз, наявність величезних клітин Лангханса, наявність мікобактерій в центральній частині гранульоми. Туберкульоз, визначення якого найчастіше відбувається гістологічним шляхом, вимагає ретельного лікування.

Найпоширенішою формою є туберкульозний вовчак. Такий туберкульоз шкіри, симптоми якого характеризуються виникненням м`яких, специфічних горбків (люпом), що мають рожеве забарвлення з чіткими межами (розміром до 3 мм), найчастіше зустрічається у жінок. Люпоми є інфекційної гранулемою. Вони ростуть і зливаються, після чого виникають суцільні вогнища захворювання (плоска форма). Поступово люпоми фіброзірующего. У ході цього процесу відбувається рубцовая атрофія. Існує і виразкова форма захворювання, при якій спостерігається ексудативний процес і люпоми виразкуються. Виникають поверхневі легко кровоточать виразки з нерівними, м`якими краями. Існують також веррукозная і пухлиноподібних форми вовчака. Зазвичай висипання з`являються на обличчі, але можуть розташовуватися і в інших місцях. Нерідко уражаються слизові оболонки неба, ясен, губ і носа. Вульгарна вовчак відрізняється тривалим і млявим перебігом. При ній можливі ускладнення з розвитком люпус-карцином.

Коллікватівний туберкульоз шкіри - друга за частотою випадків форма захворювання. Висипання представлені малохворобливими, щільними, розташованими в глибоких шарах дерми і швидко зростаючими в обсязі вузлами. Вони можуть досягати в діаметрі 5 см. Шкіра над вузлами має синюшний відтінок. З часом вузли розм`якшуються, виникає холодний абсцес, після чого вони прориваються з виділенням кров`янистого вмісту. На місці вузлів утворюються виразки з м`якими краями. Загоєні виразки залишають рубці, що мають неправильну форму. Найчастіше уражається шия, рідше - кінцівки.

Туберкульоз шкіри індуратівний, міліарний-виразковий, ліхеноїдний, бородавчастий, папулонекротіческій, є формами вторинного туберкульозу, оскільки розвиваються на тлі інших вогнищ цієї інфекції у раніше перехворіли цим захворюванням людей.

Первинні форми зустрічаються рідко, оскільки в даний час проводиться вакцинація новонароджених. Діагноз захворювання ставлять за відомостями анамнезу, клінічній картині, результатам туберкулінових проб, культуральному і гістологічного дослідження.

При такому захворюванні, як туберкульоз шкіри лікування зводиться до наступних дій: туберкулостатичних хіміотерапія, підвищення імунітету, поліпшення обмінних процесів. До туберкулостатичних препаратів відносять: ізоніазид, протіонамід, стрептоміцин, піразинамід, рифампіцин, етамбутол, флоримицин, канаміцин.