Гідроцефалія головного мозку: причини виникнення, форми, типи і основні характеристики

Гідроцефалія головного мозку - це захворювання, що характеризується надлишком скупчення церебральної рідини безпосередньо в шлуночкової системі голови. Термін «гідроцефалія» в перекладі з давньогрецької мови означає водянку головного мозку.

Найчастіше гідроцефалія виникає внаслідок закупорки (обструкції), при якій і відбувається надлишкове скупчення рідини в мозку. Але також скупчення церебральної рідини можливо і при порушенні її балансу і циркуляції. Ці механізми є основою для появи, а також подальшого розвитку гідроцефалії.

Гідроцефалія головного мозку та її форми

На сьогоднішній день розрізняють 3 форми:

1. Загальна гідроцефалія зі збільшенням кількості рідини в шлуночкової системі головного мозку, а також в субарахноїдальному просторі.

2. Внутрішня гідроцефалія головного мозку, при якій з`являється надлишкова кількість рідини безпосередньо всередині шлуночків.

3. Зовнішня гідроцефалія головного мозку - надлишок рідини в субарахноїдальному просторі, причому її вміст в шлуночках нормальне. Розвивається дана форма гідроцефалії при атрофії мозку і зустрічається значно рідше за інших.

Порушену циркуляцію ліквору часто пов`язують з виникненням якогось перешкоди на шляху з вищерозташованих до нижчого відділам мозку. Подібним перешкодою може стати гематома, пухлина, спайки чи рубці. Причиною обструкції можуть бути травми головного мозку, нейрохірургічні оперативні втручання, запальні процеси або інсульти. Фахівці дане скупчення рідини називають оклюзійною (замкненої) гідроцефалією.

За своєю фізіології значне збільшення рідини призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску. Відбувається істотне здавлення структур життєво-важливих, у тому числі і стовбура головного мозку, що відповідає, в першу чергу, за кровообіг і дихання. Порушення функції даного відділу головного мозку призводить до важких, найчастіше незворотних змін. Прояв грубих неврологічних випадінь може бути обумовлено порушенням кровообігу в мозку через підвищений внутрішньочерепного тиску.

До того ж підвищений внутрішньочерепний тиск може призвести і до таких тяжких наслідків як зорові порушення. Може розвинутися зниження зору, або при важких стадіях - сліпота.

Для оклюзійної гідроцефалії характерні сильні головні болі, найчастіше супроводжуються нудотою і блювотою. У важких випадках захворювання спостерігаються часті втрати свідомості з короткочасними порушеннями серцевої і дихальної діяльності.

Порушення всмоктуваності рідини мозковими оболонками стає причиною виникнення гіпорезорбтівной гідроцефалії, яка поділяється на два підтипи:

1. Гіпертензивна гідроцефалія головного мозку (з підвищеннями внутрішньочерепного тиску). Прояви даного підтипу мають схожі характеристики з оклюзійної гідроцефалію.

2. Нормотензивна гідроцефалія головного мозку (без підвищень внутрішньочерепного тиску). Проявляється в психічних порушеннях - розлади мови, пам`яті, орієнтації і т.п. У хворих спостерігаються порушення контролю функціонуючих тазових органів - мимовільні сечовипускання. Також відзначаються порушення статики - дезорієнтація кінцівок і тіла в просторі.

Внаслідок значного зменшення мозкової речовини також може виникнути підвищений вміст в порожнині черепа спинномозкової рідини. У такому випадку ліквор буде займати частину об`єму головного мозку при істотному зменшенні останнього. Відбувається це при атрофії мозку в старіючому організмі, або при таких захворюваннях, як синдром Альцгеймера, хронічні інтоксикації та алкоголізм тощо. У подібних випадках обумовлені клінічні прояви не гідроцефалією, а виключно атрофією мозку.