Симптоми епідидиміту, його діагностика

Епідидиміт є захворюванням, що виявляється у вигляді процесу запального характеру, який протікає в придатку чоловічого яєчка, а саме в трубці, яка сполучає статеву залозу з протоками, які виводять насіння. Найчастіше захворювання виникає внаслідок інфекції бактеріального походження.

Симптоми епідидиміту проявляються у вигляді різких больових відчуттів в яєчку, підвищеної температури тіла (до 40 ordm-С), гіперемії, набряклості мошонки. При захворюванні утворюється випіт в ураженій області або одночасне пошкодження статевої залози і її придатка. Саме з цієї причини контурування в порожнині мошонки відчути не вдається. Больові відчуття при епідидиміті можуть поширюватися і в пах, і в промежину, зрідка навіть в поперек і крижі, при цьому посилюючись в момент руху.

При хронічній формі захворювання в ході пальпації придатка яєчка виявляється його ущільнення, зрідка збільшення в обсязі, його чітке відмежоване положення по відношенню до статевої залозі, хворобливі відчуття. Так проявляється в кінцевій стадії гострий епідидиміт. Симптоми при цьому відсутні, з`являється лише відчуття дискомфорту в області мошонки в періоди загострення захворювання. У цей період знижується здатність сперматозоїдів до запліднення, а в наслідок може наступити безплідність.

Симптоми епідидиміту можуть виявлятися також у вигляді збільшення лімфатичних вузлів в паховій області, виділень з статевого органу. При цьому насіннєвий канатик потовщується, а протока, що виводить сперматозоїди, збільшується в діаметрі.

У разі виникнення припухлості та почервоніння з однією з сторін мошонки необхідно звернутися до лікаря, тому що подібні прояви може викликати епідидиміт. Діагностика захворювання відбувається наступним способом:

1. Проводиться збір анамнезу. У нього ж включається і інформація про сексуальне життя пацієнта.

2. Проводиться лабораторне дослідження аналізу сечі. При цьому виявляється наявність захворювань, що передаються через статеві контакти, і інфекцій, наявних в уретрі. Також з аналізу сечі і посіву визначається чутливість мікроорганізмів і діагностується запалення сечового міхура.

3. Проводиться обстеження простати. Для цього береться мазок з уретри для виявлення наявності в ній бактерій.

4. Проводиться дослідження аналізу крові (загального). В даному випадку на наявність інфекційного зараження може вказати високий рівень лейкоцитів.

5. Проводиться ультразвукова доплерографія і сканується уражене яєчко. Ці способи допомагають відрізнити симптоми епідидиміту від ознак інших захворювань, схожих у прояві (грижі, водянки, кісти).

6. Проводиться тестування на виявлення гонореї і хламідіозу.

Використовувати всі ці прийоми в сукупності необхідно для запобігання розвитку ускладнень у разі неправильного діагнозу.

Часто інфекції, які вражають придатки статевих залоз у чоловіка, передаються через анальний секс при одностатевому контакті. Навіть якщо симптоми епідидиміту проявляються у одного статевого партнера, обстеження повинні пройти обидва.