Ureaplasma parvum - нешкідливий сусід або підступний ворог?

Ureaplasma parvum (уреаплазма парвум) - один з видів мікроорганізмів, що відноситься до сімейства мікоплазм. На сучасному етапі розвитку медичної науки мікоплазми прийнято розглядати як умовно-патогенні бактерії.

Всі мікоплазми за розміром трохи більше вірусів і трохи менше одноклітинних бактерій. Принциповою відмінністю уреаплазм від інших мікоплазм є відсутність власної клітинної оболонки і здатність розщеплювати урину. Уреаплазми через особливості своєї будови не можуть існувати в зовнішньому середовищі самостійно, тому вони пристосувалися паразитувати на поверхнях мембран і всередині клітин слизових оболонок людського організму. Раніше вчені виділяли два підвиди уреаплазм: Ureaplasma parvum і Ureaplasma urealyticum. Тепер прийнято вважати їх різними видами.

У наукових колах досі ведуться жваві суперечки з приводу хвороботворних властивостей цих бактерій. Якщо раніше висувалася гіпотеза, що бактерії виду Ureaplasma urealyticum є причиною уретритів у чоловіків, а вид Ureaplasma parvum викликає захворювання жіночої сечостатевої системи і передається новонародженим, то на сьогодні ці дані не підтверджуються клінічною практикою.

В аналізах здорових людей зустрічаються в певній кількості обидва види бактерій. Достовірні відомості про те, що Ureaplasma urealyticum при зниженні імунітету може стати причиною розвитку уреаплазмоза. За статистикою, уреаплазмозом ускладнюється 60% захворювань сечостатевої системи. Наприклад, при інфікуванні хламідіями, трихомонадами, гонококами порушується місцевий імунітет, що веде також до посиленого розмноження уреаплазм.

Найчастіше уреаплазми прикріплюються до епітеліоцитів органів сечостатевої системи дорослих людей і протягом десятиліть не проявляють активності. У сприятливих умовах посилено розмножуючись, Ureaplasma urealyticum стають причиною запалення сечового міхура, сечівника (уретри), простатитів, вагінітів, ендометритів. Іноді вони паразитують на сперматозоїдах (це може бути причиною зниження рухової активності та загибелі спермий). Також уреаплазми можуть бути причиною ураження органів дихальної системи у немовлят, які заразилися від матері під час пологів.

Ureaplasma parvum - що це?

Як вже говорилося, уреаплазми - це умовно-патогенні бактерії. Тобто, постійно мешкаючи на слизових оболонках, Ureaplasma parvum ніяк не проявляють себе - їх розмноження стримується імунною системою здорового організму. На відміну від Ureaplasma urealyticum, Ureaplasma parvum не рахуються збудниками захворювань. При виявленні цих бактерій в аналізах далеко не завжди показане лікування. Багато людей не розуміють, чому лікарі не хочуть призначати курс антибіотиків при виявленні в аналізах Ureaplasma parvum. Справа в тому, що ліки, що застосовуються для знищення названих бактерій, дуже погано переносяться організмом людини і в деяких випадках можуть завдати непоправної шкоди здоров`ю.

Ureaplasma parvum лікування

Для діагностики уреаплазмозу використовують бактеріальний посів і ПЦР.

Рішення про призначення лікарських препаратів повинен прийняти лікар на основі ретельного вивчення скарг хворого і результатів аналізів.

Тільки якщо кількість виявлених в мазку Ureaplasma parvum значно перевищує норму, і симптоми захворювання вказують на уреаплазмоз, показано комплексне лікування обох статевих партнерів.

Тривалість курсу антибіотиків - 2 тижні. Обов`язкове дотримання дієти. Паралельно призначаються інстиляції в уретру. Необхідно застосування імуномодуляторів. Після курсу антибіотиків обов`язково призначення препаратів, що відновлюють нормальну мікрофлору (біфідо- і лактобактерії) та гепатопротектори. Чоловікам (при простатитах) призначають масаж передміхурової залози.

Виключно важливо абсолютно точно виконувати всі розпорядження лікаря і в жодному разі не займатися самолікуванням. Препарати «Еритроміцин», «Тетрациклін» та інші, які призначаються при уреаплазмозі, не тільки високотоксичні і викликають ряд побічних ефектів у пацієнтів. Наслідком їх неправильного застосування може стати придбання уреаплазмами імунітету до антибіотиків, що значно ускладнить хід подальшого лікування.