Програма утилізації

Відгриміла програма утилізації старих авто, яку в урядових колах називали експериментом по стимулюванню продажів нового автотранспорту. З моменту старту цієї неординарної події в березні 2010 року, і до кінця 2011, коли воно закінчилося, контролюючі органи видали бажають поліпшити свої «транспортні умови» 600 тисяч сертифікатів. Державі це захід обійшовся в кругленьку суму - 30 млрд. Рублів.

Для тих, хто не чув що це за програма утилізації така, розповімо коротко. Тому автовласнику, який, маючи в своєму розпорядженні машину старше 10 років, бажав купити новий транспортний засіб, держава видавала знижку в 50 000 рублів на придбання нового автомобіля за умови, що він здасть на смітник старий.

Коли ЗМІ повідомили про те, що програма утилізації авто запущена, автолюбителі на старих і дуже старих «Жигулях» шикувалися в черги в автосалони за заповітним сертифікатом. Причому розміри цих черг були настільки великими, що усім песимістам, передрікає програмі безславну кончину, залишилося тільки розвести руками, успіх був занадто очевидний.

Але тема успіху вимагає все ж більш ретельного до себе уваги. Коли програма утилізації вперше була представлена громадськості, її головними цілями були заявлені:

• допомога російському автопрому взагалі і АвтоВАЗу зокрема;
• оновлення застарілого автопарку Росії та ліквідація небезпечного для оточуючих автохлама.

Якщо з першою частиною вийшло якнайкраще, адже понад 80% сертифікатів покупці обміняли на нові автомобілі підприємства АвтоВАЗ, то з другої вийшло не зовсім так, як планували укладачі документа. Так як ні поліція, ні Міністерство промисловості контролем за утилізацією потурбуватися не захотіли, деякі записалися в «утилізатори» компанії, отримавши від населення транспорт, тут же почали розпродавати його за безцінь. Влітку 2011 року за старенькі «Жигулі» без документів просили не більше 10 тисяч, і таксисти розхапували їх, як гарячі пиріжки: все одно більше року на такій роботі машині не витримати, а викинути не шкода. Були і скандали, куди ж без них. Багато автомобілістів по всій країні, здавши свою «ластівку» на утилізацію нечистим на руку бізнесменам, замість сертифіката встановленого зразка отримували невиразно складену папірець, яку жоден автосалон приймати в обмін на нову машину не хотів. Але коли обурені громадяни поверталися назад в ці (в лапках) пункти утилізації, їх зустрічав порожній офіс. Прихопивши всі здані людьми машини, ділки випаровувалися.

Незважаючи на всі ці недоліки, пов`язані з поганим менеджментом, все ж у головному програма утилізації старих автомобілів спрацювала. Завдяки їй дуже багато автолюбителів змогли замінити безнадійно застарілу і розсипається модель «Жигульонка» або «Москвича» на абсолютно нову ВАЗівську «Ладу» або будь-яку іншу модель за вибором. А Мінпромторг досі отримує листи з проханнями відновити програму.

В кінці зими представники Міністерства промисловості повідомили, що і цього року теж може заробити обмін старого транспорту на сертифікати. Справа в тому, що в міністерстві вважають завдання оновлення автомобільного парку і стимулювання випуску продукції автозаводами своїми пріоритетами.

До речі, крім вже добре себе зарекомендував способу з утилізацією, готуються й інші варіанти стимулювання заміни застарілої техніки. Обговорюється зміна системи транспортного податку, при якому екологічний клас автомобіля стане важливим елементом при розрахунках. Цим шляхом йдуть в європейських країнах, і там все відмінно працює: власники транспорту, який не відповідає нормам, платять набагато більше, ніж ті, у кого все гаразд з екологією. Отже, намагаються позбавлятися від обтяжливого їх рухомого майна всіма доступними способами.

Але поки це все тільки в проектах, а програма утилізації вже працює. І якщо усунути всі «лазівки» і недоліки, виявлені в перші роки її реалізації, вона цілком здатна стати локомотивом позитивних змін в автомобільному житті країни.