Що таке купівельна спроможність валюти?

Купівельна спроможність грошей - характеристика грошової одиниці будь-якої держави. Вона показує, яку кількість товарів (або послуг) при існуючому рівні цін і тарифів можна придбати на одиницю даної валюти.
Класичне визначення терміну "купівельна спроможність" наводиться в роботах економістів: в знаменитій праці американського математика, професора Єльського університету (США) Ірвінга Фішера, що здобув світову популярність, а також у всіх енциклопедичних, юридичних, економічних словниках. Під купівельною спроможністю грошей (валюти) розуміється здатність даної грошової одиниці бути обмененной на певну кількість наявних у продажу товарів і послуг.

Таким чином, дана характеристика означає наповнення грошової одиниці країни товарною масою. Вона розраховується у вигляді індексу, величина якого обернено величиною цінового індексу. Залежить вона від структури товарообігу і вартості товарів.

Економічний словник тлумачить дане поняття як відношення доходу і рівня цін. Тобто при фіксованому доході зростання цін на товари та послуги веде до зменшення купівельної спроможності кожної грошової одиниці. Таке ж відповідність існує відносно іншого економічного показника - індексу вартості життя.

Купівельна спроможність будь-якої валюти - важливий показник для визначення обмінного курсу. Установка еквівалентного курсу неможлива без знання купівельної сили кожної грошової одиниці, т. Е. Кількості матеріальних благ, доступних до придбання на ринку тієї чи іншої країни за національну валюту.

До 70-х років 20-го століття ця величина вимірювалася в золоті. Кількість золота і його вартість у валюті були закріплені в законодавстві кожної держави. Наприклад, довгий час ціна долара дорівнювала 1/35 частини тройської унції (Міжнародна одиниця золотого ваги). В основі обмінного курсу лежало порівняння вмісту золота в одиницях різних валют.

В даний час замість золота використовується "Споживчий кошик", т. е. певний набір товарів і послуг. Зрозуміло, що в кожній країні населення на придбання одних і тих же благ витрачає різну суму, що говорить про різну купівельної спроможності місцевих валют. Крім того, купівельна спроможність населення залежить від безлічі інших чинників, головний з яких - співвідношення між вартістю "споживчого кошика" і реальним рівнем оплати праці. Визначається воно кількістю людино-годин роботи, необхідних на придбання того чи іншого товару.

Купівельна спроможність російського рубля, за оцінками фахівців, падає за рік на 15-25%. Фінанси, закладені в державний бюджет на компенсацію витрат інфляції, до кінця року встигають знецінитися. Реальне зростання цін і тарифів більше ніж удвічі випереджає урядове фінансування. З урахуванням постійного відставання зарплат, допомог і пенсій від прожиткового мінімуму можна говорити про падіння купівельної спроможності рубля не менш ніж на 30-35% на рік.

При цьому, за оцінками аналітиків, вартість товарів, послуг, а з ними, відповідно, і купівельна спроможність рубля в різних суб`єктах Російської Федерації можуть значно відрізнятися (в 8-16 разів). Т. е. Фактично твердої національної валюти з єдиною купівельною спроможністю в нашій країні не існує.

Валютний курс рубля, за даними Центробанку, в останні 15 років не менше ніж на 70% підтримується за рахунок експорту сировини (в основному нафтогазового) і напівфабрикатів з нього. За рахунок чого ж тоді здійснюється декларований економічне зростання? За рахунок зростання роздрібних цін. У всіх суб`єктах Федерації в більшості галузей відбувається падіння обсягів виробництва та випуску товарної продукції, але зростаючі ціни дозволяють говорити про нібито економіці, що розвивається.

Для відновлення рівноваги "попит-пропозиція" на товарно-грошовому ринку державі необхідно проводити політику стримування зростання грошової маси та стимулювання виробництва (як, наприклад, в Китаї на початку грошових реформ). В умовах же політики фінансових обмежень, що проводиться нашою державою з 1991 року, відбувається зниження обсягів виробництва, різко зростає частка експорту природного сировини за демпінговими цінами, що веде до подальшого розвалу виробничого сектора економіки.