Імпортна квота
Імпортна квота, так само як і експортна, відноситься до одного з нетарифних методів обмеження імпорту і широко застосовується в економічній практиці. Цей показник також характеризує ступінь значущості ввезення продукції як для всього національного господарства країни, так і для будь-якої окремої галузі. За своєю суттю імпортна квота - це максимальний обсяг або вартість товару, який дозволяється ввезти на територію країни протягом конкретного періоду часу.
При розрахунку розміру цієї обмежувального заходу дотримуються певні норми. Так, річна величина імпортної квоти не повинна бути менше, ніж середньорічне значення обсягу ввезених у країну товарів протягом попереднього періоду. Обмеження на імпорт в меншому розмірі можуть бути встановлені тільки в тому випадку, коли саме такий обсяг потрібен для того, щоб запобігти або усунути збиток, що наноситься національній економіці занадто великою кількістю ввезених товарів.
Імпортна квота може бути встановлена і щодо окремої держави. Однак сума всіх таких захисних заходів не повинна перевищувати граничне значення річного обсягу цієї захисної заходи.
Квотування в основному здійснюється через видачу ліцензій. Ті фірми, які отримали ліцензії на ввезення конкретного виду товару на певний період, можуть вільно займатися імпортом. Решті ж підприємствам неліцензійна торгівля заборонена.
Механізм розподілу ліцензій може бути трьох видів:
- Явну перевагу. У цьому випадку ліцензії надаються найбільш авторитетним з точки зору уряду підприємствам.
- Відкритий конкурс. При такому розподілі держава отримує дохід від їх продажу.
- Витратний метод. Ліцензії видаються тим фірмам, які мають кращі виробничі потужності, більш кваліфікований персонал та інші ресурси.
Імпортна квота діє подібно митному тарифу. Відмінність в тому, що останній приносить державі додаткові кошти, а квота частково або повністю спрямовує додатковий дохід в кишені імпортерів. Навіщо ж держава тоді використовує імпортні квоти? Справа в тому, що це більш гнучкий і оперативний інструмент політики, так як тарифи регламентуються різними національними законами, а також міжнародними угодами. До того ж, імпортна квота дає гарантію, оскільки імпортні постачальники можуть обійти мита через зниження цін на товари. Ще одним її плюсом є те, що вона носить селективний характер, тобто дозволяє підтримати окремі конкретні підприємства.
Оскільки імпортна квота обмежує пропозицію товарів, то прийняття такого запобіжного призводить до зростання цін на продукцію вітчизняного виробника. Це, в свою чергу, стимулюватиме місцевих підприємців розвивати свій бізнес і підвищувати конкурентоспроможність вироблених благ. У короткостроковому періоді жителі країни несуть збитки, коли уряд вирішує ввести які-небудь імпортні квоти. Адже їм тепер доводиться купувати дорожчі і, найчастіше, менш якісні вітчизняні товари. Зате в середньостроковому і довгостроковому періоді вони виграють, оскільки захист національних виробників сприятливо позначиться на платіжному балансі, а значить, дозволить уряду виробляти соціальні платежі, здійснювати необхідні витрати, не кажучи вже про те, що підвищення конкурентоспроможності товарів і політика протекціонізму вважається одним з найбільш ефективних засобів стимулювання економіки до зростання.
Разом з тим, зазначимо, що імпортна квота здатна призвести до таких негативних наслідків, як монополізація економіки і збільшення корупції в органах влади, оскільки видача ліцензій та критерії, за якими вони видаються, не завжди бувають чіткими і ясними.