Загальна ставка капіталізації та її розрахунок

У різних джерелах досить багато уваги приділено тому, що собою являє ставка капіталізації і яким чином здійснюється її розрахунок. Разом з тим, категорія «загальна ставка капіталізації» потребує деяких додаткових поясненнях.

Вона обчислюється як частка від ділення величини операційного прибутку на значення загальної суми продажної ціни всієї виробленої компанією чи підприємством продукції. Даний показник включає в себе значення і повернутих капіталовкладень, і величину їх прибутковості. Визначається за даною методикою показник виключає борги - таким чином робиться припущення, що підприємство не володіє довгостроковій заборгованістю. Ця величина потім підсумовується з сукупною ринковою вартістю. Здійснюється це таким чином: передбачається, що довгострокова заборгованість виступає частиною власного капіталу компанії. Після цього чиста вартість виробленої підприємством або компанією продукції (обчислена за значеннями до виплат податків) складається з амортизаційними відрахуваннями, а також з тими витратами, які понесло підприємство на оплату відсотків.

Довгострокова заборгованість підсумовується з величиною власного капіталу підприємства в активі балансу. Далі, за такою ж методикою, до прибутку додається величина відсотка, нарахованого на всю сукупну величину боргу. Дані статті є цілком допустимими винятками (відрахуваннями), а тому не виступають достатнім, а тим більше обов`язковою підставою для повернення капіталовкладень. Ось у результаті і виходить така загальна ставка капіталізації, яка відображає величину сукупного повернення (що виникає через амортизації та знецінення), а також значення сумарного прибутку (включаючи відсоток), щодо суми власного капіталу підприємства або компанії і позикових коштів.

Щоб проілюструвати, як формується ставка капіталізації, розрахунок якої здійснюється подібним чином, припустимо, що даними для даного розрахунку обрані відомості по ВАТ. Уявімо цю методику в покроковому вигляді.

Крок 1. Тут відбувається визначення сукупної вартості акції підприємства або компанії. При цьому використовується середнє значення періоду, який є найбільш показовим з точки зору стійкості факторів ринку. Ця середня ціна активу множиться на кількість звичайних акцій, які випущені в обіг за даний обраний період. Крім того, слід врахувати можливість внесення деяких поправок в розрахунок при обліку привілейованих акцій. Підсумкової значення і є сукупною ринковою вартістю активу підприємства.

Крок 2. На цьому етапі розрахунку відбувається додавання величини довгострокової заборгованості за обраний період до суми цін всіх звичайних акцій.

Крок 3. Тут чистий прибуток підприємства, обчислена до виплат по податках, підсумовується з величиною амортизаційних витрат.

Крок 4. В рамках цього етапу сума чистого прибутку і амортизаційних витрат ділиться на значення суми, яка виходить від складання ринкової ціни активів і довгострокової заборгованості. У підсумку ми і отримуємо показник, яким характеризується загальна ставка капіталізації.

Крок 5. Тут обчислюється чистий прибуток до оподаткування та значення величини амортизаційних витрат і відсоткових відрахувань.

Крок 6. Отримане значення при попередньому обчисленні ділиться на зведену ставку, показник якої визначається на основі інформації з бази даних підприємства. При відсутності таких, або при їх недостатності, використовується альтернативний метод, за яким визначається ставка капіталізації. Нерухомість, що приносить підприємству прибуток, як предмет розрахунку в даному випадку також не враховується. Заснований цей альтернативний метод на процедурі послідовного підсумовування показників.

Крок 7. Тут виробляється поділ величини суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань на значення величини загальної ставки. Підсумком стає повна ціна власного капіталу підприємства або компанії з урахуванням величини позикових коштів.

Слід зазначити, що при даних розрахунках передбачалося, що довгострокова заборгованість приймалася як частина власного капіталу. Природно, що при розрахунку для оцінюваної компанії необхідно буде провести віднімання величини довгострокової заборгованості із показника ціни власного капіталу.