15 лютого - День виведення військ з Афганістану. День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів

Росіяни щороку відзначають цю дату - 15 лютого, день виведення військ з Афганістану. У 1989 році урядом Радянського Союзу був остаточно виведений обмежений контингент військ з території даної держави. Ця страшна війна, про яку спочатку мовчали, принесла горе і біль в багато родин.

Майже десятиліття

Афганська війна для радянського народу тривала десять років. Для наших військових вона почалася в 1979 році, 25 грудня, коли перші солдати були закинуті в Афган. Тоді про це не писали газети, і солдатам, які проходили службу в Афганістані, було заборонено повідомляти рідним, де вони знаходяться і чим займаються. І тільки в 1989 році, 15 лютого, територію цієї східної країни остаточно покинули радянські війська. Це було справжнє свято для нашої країни.

У страшній і кровопролитній війні була поставлена жирна крапка. І в Радянському Союзі, а пізніше і в Російській Федерації та державах - колишніх республіках Країни Рад, стали відзначати 15 лютого. День виведення військ з Афганістану - не тільки привід віддати данину пам`яті тим, хто загинув у тій страшній війні. Це ще й знак того, що необхідно піклуватися про тих, хто пройшов безглузду й нікому не потрібну війну, яка тривала майже 3000 340 днів. Довше, ніж Велика Вітчизняна.

Доленосний квітня

Світова прогресивна громадськість давно закликала Радянський Союз вивести своїх військових з Афганістану. Все голосніше такі вимоги стали лунати і всередині самої країни. Переговори тривали довго і наполегливо. У квітні 1988 року була досягнута певна ясність. У цей день в Швейцарії за безпосередньої участі представників Організації Об`єднаних Націй міністри закордонних справ Пакистану та Афганістану підписали так звані Женевські угоди. Мова в них йшла про те, щоб остаточно врегулювати нестабільну ситуацію в Афганістані.

За цими домовленостями Радянському Союзу наказувалося вивести обмежений контингент своїх військ протягом 9 місяців. Це було воістину доленосне рішення.

Сам виведення військ почався в травні 1988 року. А остаточна дата завершення афганської війни наступила в 1989 році. 15 лютого - день виведення військ з Афганістану, день, коли останній радянський солдат назавжди покинув територію даної країни. Це знаменна дата в історії нашої держави.

Зі свого боку, Сполучені Штати Америки і Пакистан, згідно Женевським домовленостями, повинні були припинити чинити будь-яку підтримку моджахедам. Правда, це умова весь час порушувалось.

Роль Горбачова

Якщо раніше радянський уряд робило основний упор на силовий варіант вирішення афганської проблеми, то після того, як до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов, тактика була кардинально змінена. Політичний вектор змінився. Тепер на перше місце поставили політику національного примирення.

Тільки так можна було вийти з тривалого конфлікту. Домовлятися, переконувати, що не стріляти!

Ініціативи Наджібулли

У кінці 1987 року лідером Афганістану став Мухаммед Наджибулла.

Він виробив вельми прогресивну програму припинення бойових дій. Пропонував перейти до діалогу і припинити стрілянину, звільнити з в`язниць бойовиків і тих, хто був противником режиму. Він пропонував всім сторонам шукати компроміс. Але опозиція на такі поступки не пішла, моджахеди хотіли воювати до переможного кінця. Хоча рядові бійці всіляко підтримували варіант перемир`я. Вони кидали зброю і з радістю поверталися до мирної праці.

Варто відзначити, що ініціативи Наджібулли зовсім не радували США та інші західні країни. Вони були націлені на продовження бойових дій. Як розповідає у своїх спогадах генерал-полковник Борис Громов, його підрозділи тільки з липня по грудень 1988 перехопили 417 караванів зі зброєю. Вони прямували моджахедам з Пакистану та Ірану.

Але все ж таки здоровий глузд переміг, і рішення про те, що радянські війська повинні піти з Афганістану на батьківщину, стало остаточним і безповоротним.

Наші втрати

Відтоді щороку 15 лютого - День пам`яті воїнів, загиблих в афганській війні, відзначається на державному рівні у всіх республіках колишнього Радянського Союзу, громадяни яких загинули в Афгані. А втрати у цій безглуздій битві були чималими. Вантаж-200 став звичним для багатьох міст Радянського Союзу. Більш 15000 наших хлопців у самому розквіті сил загинули в Афганістані. При цьому найбільших втрат зазнала Радянська армія. Загинули на фронтах і пропали безвісти 14 427 чоловік. Також вважаються загиблими 576 чоловік, які служили у Комітеті державної безпеки і 28 співробітників Міністерства внутрішніх справ. 15 лютого - День пам`яті про цих хлопців, про тих, хто зустрів свій останній час на далекій афганській землі, хто так і не встиг попрощатися зі своїми матерями і коханими.

Багато військовослужбовців повернулися з тієї війни з підірваним здоров`ям. Як говорить офіційна статистика, поранення, контузії і різні травми отримали більше 53 тисяч чоловік. Вони щороку відзначають 15 лютого. День воїна-інтернаціоналіста - це можливість зустрітися зі своїми однополчанами, з тими, з ким ділили солдатський пайок і ховалися від шквального вогню в ущелинах, з ким ходили в розвідку і билися проти «духів».

Сотні тисячі зниклих афганців

Величезні втрати в ході цієї війни несли і жителі Афганістану. Офіційної статистики з цього приводу досі немає. Але, як кажуть самі афганці, за час військових дій загинули від куль і снарядів сотні тисяч їхніх співвітчизників, багато пропали безвісти. Але найстрашніше - величезні втрати серед мирного населення трапилися саме після того, як пішли наші війська. Сьогодні в цій країні налічується близько 800 000 інвалідів, які отримали каліцтва під час афганської війни.

Складності догляду

15 лютого, День виведення військ з Афганістану, в Росії та інших колишніх союзних республіках відзначається як державне свято. Ще б пак, для матерів і батьків не було нічого краще того, щоб знати, що їхнього сина не відправлять служити в Афганістан. Проте в 1989 році, при виведенні військ, військове керівництво зазнавало великі труднощі. З одного боку, всіляко пручалися моджахеди. Знаючи, що 15 лютого (день виведення радянських військ) - дата остаточна, вони активізували військові дії. Вони хотіли показати всьому світу, як біжать радянські солдати, як вони кидають своїх поранених і вбитих. Вони стріляли без розбору, щоб довести свою перевагу.

З іншого боку, кабульське керівництво чудово розуміло, що без допомоги радянської армії країні доведеться дуже туго, і теж певними діями перешкоджало висновку військ.

Неоднозначно до ідеї вивести війська поставилися деякі громадські діячі і в самому Радянському Союзі. Вони вважали, що після стількох років війни не можна було капітулювати і йти без перемоги. Це прирівнювалося до поразки. Але так могли міркувати тільки ті, хто ніколи не ховався від куль, не втрачав товаришів. Як згадує Борис Громов, командувач 40-ю армією в Афганістані, ця війна була нікому не потрібна. Вона не дала нашій країні абсолютно нічого, крім колосальних людських втрат і величезного горя.

Ця дата - 15 лютого, День Афганістану, для нашої країни стала воістину трагічною. Але в той же час в цей лютневий день була поставлена остаточна крапка у цій безглуздій десятирічній війні.

Свято зі сльозами

15 лютого, День афганця - урочистий і сумний, він завжди проходить зі сльозами на очах і з болем у серці. Живі ще матері тих, хто не повернувся з афганської війни. Стоять у парадному строю чоловіки, які в ті роки були хлопчаками і абсолютно не розуміли, за що вони борються. Багато залишилося тих, хто повернувся з тієї війни не тільки з покаліченими душами, а й з перевернутими долями.

Наш народ свято шанує подвиг тих, хто виконував державний наказ, ризикуючи своїм життям і здоров`ям. Ця війна - наша біль і наша трагедія.

Щорічно 15 лютого - день пам`яті про тих, хто віддав свій військовий обов`язок, не зрадивши присягу.