Введення радянських військ в Афганістан: причини і наслідки

Введення радянських військ в Афганістан вже протягом трьох десятиліть викликає у багатьох учених, військових і політиків суперечливі емоції. З одного боку, сама операція, ключовим моментом якої став штурм палацу Аміна в Кабулі, досі є зразком для дій спецназу в подібних ситуаціях. З іншого, не можна розглядати введення радянських військ в Афганістан у відриві від подальшого загострення міжнародної напруженості, а також від того, що ця подія в кінцевому підсумку стало однією з причин розпаду СРСР.

Тим часом, щоб зрозуміти глибинний сенс подій більш ніж тридцятирічної давності, необхідно взяти до уваги, яка обстановка склалася в цій середньоазіатській країні в 1979 році.

Все почалося в квітні 1978 року, коли до влади в Кабулі в результаті військового перевороту прийшла НДПА на чолі з відомим письменником Н. Таракі. У той час такий розвиток подій порахували великим прорахунком США, так як Таракі і його соратники своїм головним союзником бачили Радянський Союз, де при владі тоді перебувало вже неабияк одряхліле уряд на чолі з Л. Брежнєвим.

Керівництво СРСР і КПРС прагнуло до того, щоб всіляко підтримати молоде уряд афганської республіки. Протягом усього 1978 сюди направлялися значні грошові кошти, їхали військові й економічні радники, які стали головними організаторами земельної та освітньої реформ.

У той же час усередині Афганістану зростало невдоволення як серед простого населення, так і серед правлячої верхівки. У початку 1979 року цей опір вилилося у відкритий заколот, за яким, як з`ясувалося вже в наші дні, стояли США. Вже тоді Таракі вимагав від Брежнєва, щоб той санкціонував введення радянських військ в Афганістан, однак, отримав тверду відмову.

Ситуація різко змінилася у вересні 1979 року, коли один із сподвижників Таракі Амін справив переворот і прийшов до влади замість задушеного у в`язниці колишнього президента. Прихід до влади Аміна різко змінив як стан справ всередині Афганістану, так і його положення на міжнародній арені. При цьому, судячи з недавно опублікованими спогадами відомого американського громадського діяча З. Бжезинського, в цьому перевороті Сполучені Штати грали саму безпосередню роль, маючи своєю єдиною метою занурити СРСР в «свою в`єтнамську війну».

Таким чином, основні причини введення радянських військ в Афганістан полягали у вкрай важливому стратегічному положенні цієї країни, а також у тому, що після перевороту Аміна радянський уряд був змушений втрутитися у внутрішні справи цієї держави, щоб не отримати на своєму кордоні вогнище напруженості.

Введення радянських військ в Афганістан був санкціонований рішенням вищого партійного органу - Політбюро ЦК КПРС. При цьому в рішенні вказувалося, що у своїх діях керівництво СРСР спирається на договір про дружбу, який був підписаний між країнами ще в 1978 році.

Напередодні нового, 1980-го року, в результаті штурму президентського палацу був убитий Амін і президентом республіки став ставленик СРСР Б. Кармаль. На якийсь час введення радянських військ в Афганістан сприяв нормалізації внутрішнього життя країни, однак, згодом радянські війська були втягнуті у важкі збройні сутички з моджахедами, підсумком яких стали понад 15 тисяч загиблих з радянського боку.