Полтавська єпархія: історія і сучасність

В силу політичних причин і ряду подій XX-XXI століть на території сучасної України діє відразу кілька православних юрисдикцій. Тому, описуючи церковне життя в конкретній єпархії, необхідно уточнювати, з позицій якої церковної партії вона представляється. У даній статті мова піде про одну з найстаріших кафедр православної Русі, якою, безсумнівно, є Полтавська єпархія. Представлятися вона буде в основному в особі Московської патріархії, як в силу переважного канонічного положення цієї організації у православному світі, так і в силу лідируючих позицій в області.

Давня історія православ`я на Полтавщині

Відомий 1054, крім того, що знаменує собою великий розкол християнської церкви, також цікавий тим, що є точкою відліку для життя Полтавської єпархії. Називалася вона, правда, в той час Переяславської, і першим її правлячим архієреєм був єпископ Миколай. Через трохи більше двохсот років після заснування, самостійне церковне правління на Полтавщині було скасовано, а церковні структури перейшли безпосередньо під омофор Київського митрополита. Сталося це в 1279 році.

Відновлення кафедри

Рішення про відновлення діяльності Переяславської єпархії було прийнято тільки в 1700 році. Але і тоді її статус був обмежений правами вікаріатства в рамках Київської митрополії. Потім її положення неодноразово змінювалося, то переходячи на самостійне управління, то розділяючись територіально між навколишніми церковними центрами. Зрештою, в 1799 році, за указом імператора Павла, вікаріатство отримало статус самостійного правління з найменуванням «Малоросійська і Переяславська». Проте вже в 1802 році, у зв`язку з ліквідацією Малоросійської губернії, система церковного правління на Полтавщині змінилася: Полтава стала головним кафедральним центром (спочатку тільки номінально через відсутність необхідної матеріальної бази для улаштування адміністративного апарату), а Переяславль став другим єпархіальним центром. Офіційне найменування «Полтавська і Переяславська» за єпархією закріпилося в 1847 році. У такому вигляді вона існувала до 1937 року.

За свою історію Полтавська єпархія мала у своєму складі два вікаріантства. Перше з них - Прилуцьке - було утворено в 1884 році і проіснувало до самого розформування єпархії в 30-х роках XX століття. Друге, зване Лубенським, функціонувало лише протягом восьми років з 1920 по 1928 рік.

Православна церква на Полтавщині за радянських часів

Коли на території Полтавської області встановилася радянська влада, життя єпархії стала поступово затухати. Масово закривалися церкви і ліквідовувалися монастирі. У 1937 році правлячого архієрея разом з підлеглим йому вікарієм і всім духовенством єпархії піддали репресіям. Після цього тимчасове управління кафедрою взяв на себе єпископ Митрофан (Русинів), який, однак, незабаром помер. По факту, в 1939 році Полтавська єпархія була повністю знищена.

Відродження церковного життя припало на період Великої Вітчизняної війни, коли в умовах німецької окупації було відкрито ряд храмів і налагоджена деяка структура управління. У 1944 році кафедра стала називатися Полтавської та Кременчуцької. У такому вигляді вона існує й донині в рамках Київського патріархату. Що стосується Московських церковних структур, то з 2007 року єпархія була перейменована в Полтавську і Миргородську у зв`язку з виділенням в самостійний центр Кременчуцької кафедри.

Полтавська єпархія УПЦ МП

В рамках юрисдикції Київської митрополії Московській патріархії Полтавська кафедра займає важливе стратегічне і політичне становище, що обумовлено її історичною значимістю, масштабністю і географічним положенням всередині держави.

В її віданні перебуває духовна семінарія з місіонерським ухилом, а предстоятель має титул митрополита. На сьогоднішній день їм є Високопреосвященний Філіп (Осадченко). Полтавська єпархія в його юрисдикції володіє двома кафедральному соборі (святого Макарія і Воскресіння Христового) в престольному місті і одним (Успіння Богоматері) в Миргороді. На території області функціонує три монастиря - один чоловічий і два жіночих. Забезпеченням плідної взаємодії суспільства і церкви з боку останньої займаються сім єпархіальних відділів і кілька допоміжних установ, начебто молодіжного клубу при кафедральному Свято-Макаріевскм соборі.

Інші православні юрисдикції на Полтавщині

Як вже було сказано, крім УПЦ, Полтавська єпархія належить ще цілого ряду незалежних церковних структур. Таких самостійних юрисдикцій в Україні досить багато. Найменш численні з них налічують всього декілька одиниць парафій, а найбільш великі, як, наприклад, Київський патріархат, являють собою серйозну політичну силу, успішно конкурує з УПЦ МП і навіть оспорюваних її права.

Полтавська єпархія УПЦ КП сьогодні являє собою велику територію, очолювану архієпископом Феодором (Бубнюка). Зокрема, вона, як вже зазначалося вище, зберігає Кременчук в якості другого кафедрального міста. Крім УПЦ КП, на території Полтави є парафії та громади різних гілок УАПЦ, ІСЦ та інших незалежних юрисдикцій українського православ`я.