Що таке сповідь. Приклад сповіді перед причастям

У сучасному світі Євангельський заклик завжди пильнувати і невпинно творити молитву дуже важко втілити в життя. Постійні турботи, дуже високий темп перебігу життя, особливо у великих містах, практично позбавляють християн можливості усамітнитися і постати перед Богом у молитві. Але поняття молитви досі надзвичайно актуально, і звернення до неї, безумовно, необхідно. Регулярна молитва завжди приводить до думки про покаяння, яке відбувається на сповіді. Молитва - приклад того, як можна точно й об`єктивно оцінити свій душевний стан.

Поняття гріха

Гріх не слід розглядати як певне юридичне порушення даного Богом закону. Це не прийнятий у свідомості «вихід за рамки», а порушення законів, природних для людської природи. Кожна особистість наділена Богом абсолютною свободою, відповідно, будь-які падіння вчиняються свідомо. По суті, творячи гріх, людина нехтує заповідями і цінностями, дарованими згори. Відбувається вільний вибір на користь негативних вчинків, думок та інших дій. Таке духовне злочин завдає шкоди самій особистості, пошкоджуючи вельми вразливі внутрішні струни єства людини. В основу гріха лягають пристрасті, успадковані чи набуті, а також первородна схильність, яка зробила людину смертним і більш слабким до різних хвороб і пороків. Це сильно сприяє тому, щоб душа ухилялася вбік зла і аморальності. Гріх буває різним, його ступінь тяжкості, звичайно, залежить від багатьох факторів, в яких він відбувається. Існує умовний поділ гріхів: проти Бога, проти ближнього і проти самого себе. Розглядаючи власні дії через таку градацію, можна зрозуміти, як написати сповідь. Приклад буде розглянуто нижче.

Усвідомлення гріха і сповідь

Вкрай важливо розуміти, що для усунення темних душевних плям слід постійно звертати внутрішній погляд на самого себе, аналізувати саме свої вчинки, думки і слова, об`єктивно оцінювати моральну шкалу власних цінностей. Знайшовши тривожні і не дають спокою риси, потрібно ретельно розбиратися з ними, бо якщо закривати очі на гріх, дуже скоро прийде звикання до нього, що спотворить душу і призведе до духовної хвороби. Головним засобом для виходу з такої ситуації є каяття і покаяння. Саме покаяння, що виростають з глибин серця і розуму, здатне змінити особистість в кращу сторону, привнести світло доброти і милосердя. Але шлях покаяння - це шлях довжиною в життя. За своєю природі людина схильний до гріха і виконає його кожен день. Навіть великі подвижники, які усамітнювалися в безлюдних місцях, грішили помислами і могли щодня приносити покаяння. Тому пильну увагу до своєї душі не повинно слабшати, і з віком критерії особистісної оцінки слід піддавати більш жорстким вимогам. Наступним кроком після каяття є сповідь.

Приклад правильної сповіді - правдиве покаяння

У православ`ї рекомендується сповідь для всіх людей старше семи років. Дитина, яка виховується в християнській сім`ї, до семи-восьми років вже знаходить уявлення про таїнство. Часто його готують заздалегідь, докладно пояснюючи всі аспекти цього непростого питання. Деякі батьки показують приклад сповіді, записаній на папері, яка була придумана заздалегідь. Дитина, яка залишилася наодинці з такою інформацією, має можливість поміркувати і побачити щось у собі. Але у випадку з дітьми священики і батьки опираються, насамперед, на психологічний стан дитини та її світосприйняття, здатність аналізувати і усвідомлювати критерії добра і зла. При надмірній поспішності насильницького залучення дітей іноді можна спостерігати плачевні результати і приклади. Сповіді в церкві часто перетворюються у формальну «перекличку» гріхів, тоді як виконання лише «зовнішньої» частини таїнства неприпустимо. Не можна намагатися виправдовувати себе, приховувати щось бентежить і викликає сором. Потрібно прислухатися до самого себе і зрозуміти, чи дійсно присутній покаяння, або попереду просто буденний ритуал, який не принесе ніякої користі душі, але може завдати істотної шкоди.

Сповідь є добровільним і покаянним перерахуванням гріхів. Дане таїнство включає в себе дві основні частини:

1) Сповідування перед священиком гріхів людиною, які прийшли до таїнства.

2) Молитовне прощення і дозвіл гріхів, яке вимовляє пастир.

Підготовка до сповіді

Питання, яке мучить не тільки новоначальних християн, але іноді й давно воцерковлених - що говорити на сповіді? Приклад того, як потрібно каятися, можна знайти в різних джерелах. Це може бути молитвослов або окрема книга, присвячена саме даному таїнства.

Готуючись до сповідання, можна спиратися на заповіді, митарства, брати приклад сповіді святих подвижників, які залишили записи і вислови на цю тему.

Якщо побудувати покаянний монолог на підставі поділу гріхів на три види, наведених вище, то можна визначити неповний, приблизний список відступів.

Гріхи, спрямовані проти Бога

До цієї категорії належить маловір`я, марновірство, відсутність надії на Боже милосердя, формальність і відсутність віри в догмати християнства, ремствування і невдячність Бога, клятви. У цю групу потрапляє неблагоговейное ставлення до предметів шанування - іконам, Євангелію, Хресту і так далі. Слід згадати пропуск служб з неповажної причини і залишення обов`язкових правил, молитов, а також, якщо молитви читалися поспішно, без уваги і потрібного зосередження. Примикання до різних сектантських навчань, думки про самогубство, звернення до чаклунів і ворожок, носіння містичних талісманів вважається боговідступництво, подібне обов`язково виноситься на сповідь. Приклад даної категорії гріхів, безумовно, приблизний, і кожна людина може доповнити або скоротити цей перелік.

Гріхи, спрямовані проти ближнього

У цій групі розглядається ставлення до людей: рідним, друзям, колегам і просто випадковим знайомим і незнайомим. Перше, що найчастіше чітко відкривається в серці - це відсутність любові. Нерідко замість любові є споживацьке ставлення. Невміння і небажання прощати, ненависть, зловтіха, бажання зла і помста, скупість, засудження, плітки, брехня, байдужість до чужої біди, немилосердя і жорстокість - всі ці потворні занози людської душі повинні бути прославляють. Окремо вказуються вчинки, в яких траплялося відкрите членоушкодження або завдано шкоди матеріального характеру. Це можуть бути бійки, вимагання, грабіж.
Найважчим гріхом є аборт, неодмінно тягне за собою церковне покарання після винесення його на сповідь. Приклад того, яким може бути покарання, впізнається в парафіяльного священика. Як правило, накладається покута, але вона буде носити скоріше дисциплінарний характер, ніж спокутний.

Гріхи, спрямовані проти самого себе

Дана група відводиться для особистісних гріхів. Зневіра, страшне відчай і думки про власну безнадійності або непомірна гординя, презирство, марнославство - подібні пристрасті здатні отруювати життя людини і навіть довести його до самогубства.

Пороки, подібні пияцтву, наркотичної залежності, пристрасті до азартних ігор, також сильно впливають на особистість і буквально за кілька років руйнують її. У цю категорію можна віднести і надмірну неробство, марнотратство, хіть, хтиві думки і зухвала поведінка, а також пристрасть до непристойностей в душевному та тілесному плані.

Приклад сповіді відображає лише деякі гріхи. Кожен християнин, що зважився на покаяння в храмі, сам розглядає свій душевний стан і зазначає гріхи.

Роль священика

Важко переоцінити значення пастиря, якому випадає обов`язок прийняти покаяння християнина. Сповідь - приклад єднання Церкви, пов`язаності всіх її чад. Як це можливо? Священик водружають на себе відповідальність свідоцтва всієї сукупності Церкви про те, що людина принесла покаяння. Його тихе присутність не що інше, як свідчення перед самим Господом про рятувати і кається християнина, який замислюється про душу. Людина фактично приносить себе Церкви, адже Богу відомі гріхи, їм здійснюються. Покаяння повинно відбуватися чадом церковним без помилкового сорому, приховування, самовиправдання. І священик, будучи чином християнської громади і Церкви в цілому, приймає сльози каяття. Сама сповідь спрямована безпосередньо до Господа, а пастир символізує богочеловеческую природу Церкви. Часто священик допомагає розкритися, впоратися зі збентеженням і страхом. Буває досить питання або декількох проникливих слів, щоб людина зуміла розібратися, як правильно побудувати сповідь. Приклад такої дієвої допомоги можна знайти у священика Павла Гумільова. Цей пастир розкриває в своєму творінні важливі аспекти, на які можуть спиратися все, охочі принести покаяння в храмі.

Приклад сповіді перед причастям

Архімандрит Іоанн Селянин сприяв створенню книги «Досвід побудови сповіді». Дане друковане видання - прекрасний приклад сповіді перед причастям. Отець Іван розглядав гріхи, виходячи із заповідей, даних християнам самим Господом. Перш ніж приступити до таїнства, священик закликав обов`язково пробачити своїх кривдників.

Перша заповідь проголошує наявність тільки одного Господа, і нікого іншого не слід почитати як Бога. Отець Іван радив прихожанам звернутися до своєї совісті і перевірити, чи не порушується ця заповідь. Чи є в серці достатня любов до Бога, чи є віра в Нього, надія на Його милосердя. Не приходять чи думки, пов`язані з боговідступництво і віровідступництво.

Друга заповідь застерігає вірних від створення кумира або ідола. Часто дане послання сприймається як має відношення лише до матеріальних язичницьким ідолам. Але Іоанн Селянин вказує на нематеріальні аспекти, нагадуючи про те, що всі люди раби своїх насолод і пристрастей, і, по суті, більшість служить саме тілу і його примхам. Особливо багато живлять гординю, з якої виростають марнославство і осуд.

Третя заповідь накладає заборону на вимову імені Господа без особливих на те причин, тобто всує. Тут слід згадати, чи були клятви і вигуки за участю імені Бога, адже навіть розсіяну молитву можна віднести до порожнього поминанню Всевишнього. Отець Іван також нарікав на недостатню підготовку до таїнства сповіді. Навіть багато воцерковлені люди несуть приклад сповіді, записаній на папері, який вони зустріли і переписали в молитовнику, не маючи бажання хоча б на кілька годин зануритися у роздуми про стан свого внутрішнього світу.

Таким чином, перераховуючи всі заповіді одну за одною, пастир закликає детально розглядати душевний стан і перевіряти, чи відповідає воно суті послання.

Про стислості

Священики часто просять сповідатися коротко. Це не означає, що не потрібно називати якийсь гріх. Треба намагатися говорити саме про гріх, але не про обставини, в яких він зроблений, не привертаючи третіх осіб, які можливо якось залучені в ситуацію, і не описуючи детально деталі. Якщо покаяння відбувається у храмі перший раз, можна накидати приклад сповіді на папері, тоді під час викриття себе в гріхах буде простіше зібратися, донести до священика і, головне, до Бога абсолютно все помічене, нічого не забувши.

Рекомендується вимовляти назву самого гріха: маловір`я, гнів, образу чи осуд. Цього буде достатньо, щоб передати те, що турбує і тяжкістю тисне на серце. «Витяг» з себе точних гріхів - завдання непросте, але саме так і створюється коротка сповідь. Приклад може бути наступний: «Згрішив (а): гордістю, зневірою, лихослів`ям, маловірним страхом, зайвої неробством, жорстокістю, брехнею, честолюбством, залишенням служб і правил, дратівливістю, спокусою, поганими і нечистими помислами, надмірністю в їжі, лінощами. Каюсь також у тих гріхах, про які забув (а) і не вимовив (ла) зараз ».

Сповідь, безумовно, - складне завдання, потребує зусиль і самозречення. Але коли людина звикає до серцевої чистоті й охайності душі, він вже не зможе прожити без покаяння і таїнства причастя. Християнин не захоче втратити здобуту зв`язок із Всевишнім і буде прагнути лише до її зміцненню. Дуже важливо підходити до духовного життя не "ривками», а статечно, обережно, регулярно, бути «вірним у малому», не забуваючи про вдячність Богові абсолютно у всіх життєвих ситуаціях.