Архімандрит Тихон (Шевкунов): біографія

До імені архімандрита Тихона (Шевкунова) постійно прикута увага політичної преси Росії. Одні вважають його мало не «сірим кардиналом», що диктує свою волю Володимиру Путіну, інші вважають, що Президенту РФ досить постійного спілкування з Патріархом Московським і Всієї Русі Кирилом, мудро мислячим православним духівником.Однак, повертаючись до імені православного проповідника архімандрита Тихона (Шевкунова), хочеться неодмінно зазначити, що це дуже розумний і прозорливий сучасна людина, яка гостро відчуває відповідальність за долю свого народу і Вітчизни, монах, який взяв на себе дуже серйозні зобов`язання перед Богом.

Історія виникнення чернецтва

Християнське чернецтво являє собою громадське життя, яка починається з того моменту, коли людина з власної волі відмовляється від всіх мирських благ і починає жити за певними статутами, де завжди дотримується обітницю цнотливості, скромності і повного послуху.

Першим християнським монахом став св. Антоній Великий, який жив у Давньому Єгипті в 356 році до н. е. Це була людина небідна, проте він продав усе своє майно і роздав гроші жебракам. А потім оселився неподалік від свого будинку і став вести самотній спосіб життя, проводячи весь час в невтомній молитві Богу і читанні Св. Письма. Це послужило прикладом для інших пустельників, які почали селитися в своїх келіях поблизу від нього. З часом такого роду громади стали з`являтися практично по всьому Середньому і Північному Єгипту.

Поява чернецтва на Русі

На Русі поява монастирів пов`язують з 988 роком, часом Хрещення Русі. Прийшли грецькими ченцями поблизу міста Вишгород був заснований Спаський монастир. Приблизно в цей же час преподобний Антоній приносить в Давню Русь афонське чернецтво і стає засновником знаменитої Києво-Печерської Лаври, яка згодом стане центром всієї релігійного життя на Русі. Зараз св. Антоній Печерський шанується як «начальник всіх Російських церков».

Архімандрит Тихон (Шевкунов). Біографія. Шлях до чернецтва

До прийняття чернецтва він був Григорієм Олександровичем Шевкуновим. Майбутній архімандрит народився в сім`ї медиків у Москві влітку 1958 року. Будучи вже дорослим, він вступив до ВДІКу на сценарно-кінознавчий факультет, який успішно закінчив у 1982 році. Після закінчення інституту він стає послушником Свято-Успенського Псково-Печерського монастиря, де в подальшому на його долю самим вирішальним чином вплинули подвижники-монахи і, безумовно, найдобріший і святійший духівник монастиря архімандрит Іоанн (Крестьянкін).

У 1986 році Григорій починає свій творчий шлях з роботи у відділі Видавництва Московської Патріархії, якою керував митрополит Питирим (Нечаєв). Саме в ці роки він трудиться над вивченням усіх історичних фактів і документів про виникнення християнського православ`я і життя святих людей. До тисячоліття Хрещення Русі Григорій підготував величезну кількість фільмів релігійно-просвітницького плану, де сам виступав і як автор, і як консультант. Таким чином, в атеїстичній життя радянських громадян набирає оборот новий виток, провідний до пізнання істинних канонів християнського православ`я. І в цей же час майбутній архімандрит займається перевиданням Стародавнього Патерика та інших святоотеческих книг.

Прийняття чернецтва

Влітку 1991 року Григорій Шевкунов приймає чернецтво в Донському монастирі міста Москви, де його і охрестили Тихоном. У період свого служіння в монастирі він бере участь у набутті мощей святителя Тихона, які були поховані в Донському соборі в 1925 році. І незабаром стає настоятелем подвір`я Псково-Печерського монастиря, що розташувався в будівлях давнього Стрітенського монастиря в Москві. Обов`язково варто відзначити одну особливість, яку має архімандрит Тихон (Шевкунов): де служить він, там завжди відчувається його істинне призначення і твердість переконань.

Життя архімандрита

У 1995 році ченця присвячують у сан ігумена, а в 1998 році - в сан архімандрита. Через рік він стає ректором Стрітенського вищого православного монастирського училища, яке потім було перетворено в духовну семінарію. Про Стрітенський монастир архімандрит Тихон (Шевкунов) завжди говорить з великою любов`ю і вдячністю.

Далі разом із братією з 1998 по 2001 рік він неодноразово відвідує Чеченську республіку, куди привозить гуманітарну допомогу. А також активно бере участь в возз`єднувального процесі Руської Православної Церкви (РПЦ) з Руською Православною Церквою за кордоном (РПЦЗ). З 2003 по 2006 рік архімандрит Тихон (Шевкунов) був членом комісії з підготовки діалогу та акту про канонічне зверненні. Потім він отримує посаду секретаря Патріаршої ради з культури і стає керівником комісії по взаємодії РПЦ з музейним співтовариством.

У 2011 році архімандрит Тихон - вже член Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви, а також член Піклувальної ради благодійного фонду Святителя Василя Великого, академік РАПН і постійний член Ізборському клубу.

Архімандрит володіє рядом церковних нагород, в їх числі Орден Дружби за збереження духовних і культурних цінностей, вручений йому в 2007 році. Його творчими роботами можна захоплюватися. А бесіди з архімандритом Тихоном (Шевкуновим) завжди проходять дуже жваво, цікаво і зрозуміло для будь-якої людини.

Фільм «Монастир. Псково-Печерська обитель »

Неможливо обійти увагою дивовижну і унікальну в своєму роді роботу, яка носить назву «Монастир. Псково-Печерська обитель ». Цей фільм Григорій Шевкунов зняв у 1986 році любительською камерою, коли ще не був архімандритом Тихоном, а був усього лише випускником ВДІКу. Після закінчення вузу він пішов у Псково-Печерський монастир, де провів 9-річне послушництво у старця Іона (Крестьянкіна) і надалі прийняв чернечий постриг.

Головна тема фільму присвячена Псково-Печерському монастирю, який відомий російської церкви тим, що зберіг старецтво. Це єдиний монастир, який ніколи не закривався, причому навіть у радянський час. До 30-х років він перебував на території Естонії, тому більшовики не встигли його розорити, а потім настала війна. До речі, багато старці і служителі цього монастиря були на фронті.

Багато назбирав у своєму архіві тоді ще майбутній архімандрит Тихон (Шевкунов) фото- і відеоматеріалів монастирського життя братії. У фільмі він показує найдорожчі і значущі для серця ченця місця, одним з яких є особливе чудо, створене Богом, - печери, в яких за весь час існування монастиря поховано 14 тисяч осіб. Коли заходиш в ці печери, дивує те, що там абсолютно не відчувається ніякого запаху тління. Як тільки людина помирає, після трьох днів цей запах з`являється, але після того, як тіло вносять в печери, він випаровується. Цей феномен досі ніхто не може пояснити, навіть вчені. У цьому відчувається духовна особливість монастирських стін.

Любов до Псково-Печерської братії

Вражає історія життя старця Мельхісідека, одного з найдивовижніших сподвижників монастиря, про який розповідає Григорій Шевкунов. Вдивляючись у його очі, розумієш, що це справжній аскет, духівник і молитовник, який був на війні, після прийшов у монастир і працював токарем. Він власними руками робив аналої, кивот і хрести. Але одного разу у нього стався інсульт, і лікар констатував смерть. Але Іоан (Крестьянкін), який був духовним батьком усієї братії і про який теж дуже багато писав у своїх розповідях архімандрит Тихон, став молитися за батька Мельхісідека, і диво сталося. Через деякий час старець ожив і заплакав. Після цього він прийняв чин постригу в схиму і став ще посилено молитися Богу.

Архімандрит Тихон (Шевкунов) пізніше згадував, що одного разу сам поцікавився у старця Мельхісідека про те, що він бачив, коли був мертвим. Той розповів, що опинився на лузі біля рову, в якому знаходилося все, що він робив своїми руками, - це були кивот, аналої та хрести. А потім він відчув, що за ним стоїть Богородиця, яка сказала йому: «Ми чекали від тебе молитви і покаяння, а ти ось що приніс нам». Після цього Господь знову повернув його до життя.

У своїй картині майбутній архімандрит Тихон (Шевкунов) показує і чудового старця Феофана, який теж був на війні і там втратив руку. Він розповідав, що завжди виконував накази свого командира, але вбивати людей йому, Слава Богу, не довелося. У нього є безліч нагород та орденів. Тепер він - сама лагідність, чарівність і любов.

Такого роду історій в монастирі не перелічити. Коли зморив на скромний побут і постійну роботу ченців, все здається дуже похмурим і невеселим, проте вражає їх добре ставлення і турбота про кожну людину, хворому або здоровому, молодому або старому. Після фільму залишається дуже тепле і світле почуття умиротворення і спокою.

Книга «Несвяті святі»

Архімандрит Тихон (Шевкунов) «Несвяті святі» присвятив великим подвижникам, з якими йому довелося жити і спілкуватися в монастирях. З якою любов`ю і турботою він пише про всіх, відкрито, без брехні і без прикрашання, з гумором і добротою ... Особливо зворушливо описує свого наставника Іона архімандрит Тихон (Шевкунов). «Несвяті святі» містять розповідь про те, як до духівника за зціленням душі і тіла зверталося величезна кількість прихожан, і для всіх він завжди знаходив слова заспокоєння, всім вселяв надії, багатьох молив поберегтися, а деяких попереджав про небезпеки. У радянські роки він багато років провів у в`язниці і засланнях, але ніщо не змогло зломити його божої віри і радості життя на Землі.

Фільм «Загибель імперії. Візантійський урок »

Документальне кіно «Загибель імперії» архімандрит Тихон (Шевкунов) присвятив 555-річчю падіння Візантії та Константинополя.

Це не просто історія середньовічної Візантійської імперії, тут проводиться абсолютно чітка паралель проблем Візантії та сучасної Росії. Імперії можуть бути різні, а проблеми часто однакові. Що ж змогло розвалити таку могутню і культурно-розвинену Візантію? Як виявилося, головною глобальною проблемою стала часта зміна політичних спрямувань, відсутність спадкоємності і стабільності державної влади. Часто мінливі імператори починали вести свою нову політику, яка часто втомлювала народ і послаблювала економіку країни. У фільмі автор описує це просто блискуче, і в такому таланті треба віддати йому належне. З цього приводу є й досить цікаві проповіді архімандрита Тихона (Шевкунова), які він читає перед молодими семінаристами та парафіянами.

Про Путіна

Як би там не було, але сьогодні, за словами архімандрита Тихона, Росія переживає своє нове переродження, вона може навіть загинути, цілком можливо створити потужну процвітаючу імперію, насамперед, імперію духу та патріотизму.

З одного боку, їй постійно загрожує ісламський тероризм, з іншого - хтось всіма силами намагається нав`язати їй і всьому світу тотальну американську гегемонію з їх власними законами.

Архімандрит Тихон (Шевкунов) про Путіна говорить так: «Той, хто по-справжньому любить Росію, може тільки молитися на Володимира Володимировича, промислом Божим поставленого на чолі Росії ...»