Особистий дохід і споживча кон'юнктура

Головним чинником, що визначає величину і структуру попиту на споживчому ринку, виступають особисті доходи населення. Фактор доходу на відміну від ціни прийнято вважати прямим детермінантою попиту. Характер цієї залежності свого часу висловив Дж. М. Кейнс, який писав, що схильність людей збільшувати свої потреби, а слідом за цим, природно, і споживання, є особливим психологічним законом природи людини, яка, в кінцевому рахунку, тягне його збільшувати і особистий наявний дохід.

В принципі гіпотеза абсолютного доходу ще раніше була сформульована і розвинена Е. Енгелем. Згідно відомому закону Ейнгеля, структура покупок і витрат населення може істотно відрізнятися в залежності від рівня доходів: чим нижче дохід, тим більше він витрачається на продукти харчування (задоволення потреб людини) і, навпаки, чим вище рівень доходу, тим більша його частина йде на задоволення «вторинних» потреб людини як соціального об`єкта. Крім того показово, що, як правило, 1% збільшення доходів серед малозабезпечених верств населення, як правило викликає більш активну реакцію споживачів, ніж цей же показник серед забезпечених верств.

У теоретичному плані проблема, як взаємопов`язаний особистий доходу доходів і кон`юнктури ринку, вивчена переважно в аспекті впливу купівельної спроможності населення на величину товарообігу. Однак взаємодія доходів населення та ринку споживчих товарів, на наш погляд, повинно розглядатися в більш широкому плані, а саме: з позиції системного підходу до аналізу єдності попиту і пропозиції. Успішний і динамічний розвиток споживчого ринку в регіоні, досягнення збалансованості на ньому безпосередньо пов`язані з заходами державного регулювання доходів, які спрямовані на стабілізацію рівня життя, формування середнього класу споживачів, розширення споживчого попиту, стимулювання виробництва товарів і послуг.

Особистий дохід в економічній теорії традиційно визначають як певну суму грошей, яку людина отримує за будь-який період. Але в умовах ринкового господарства, такий підхід до визначення, що являє собою особистий дохід, потребує ряді суттєвих уточнень. Причиною цього є те, що, по-перше, в умовах ринкового господарства особистий дохід спрямовується переважно на придбання товарів та послуг для особистого споживання. А по-друге, в ринковій економіці будь-якої особистий дохід повинен бути забезпечений відповідною кількістю цих самих товарів і послуг, тому що тільки за цієї умови у людини зберігається матеріальна зацікавленість у праці.

У регіональному аспекті доходи населення є домінуючим фактором, що визначає успіх формування і подальшого розвитку споживчого ринку.

Теоретично доведено, що попит, який ініціює обсяг пропозиції на ньому, є похідним параметром від показників величини грошових доходів, які населення направляє на споживчі потреби і визначають рівень їхнього добробуту.

При оцінці рівня доходів з позиції його впливу на платоспроможний попит на ринку споживчих послуг і товарів важливе значення належить правильному встановленню величини купівельної спроможності, яка визначається шляхом коригування грошових доходів з урахуванням цін і виступає як реальний дохід.

Проте в даний час об`єктивно судити про реальний параметрі платоспроможного попиту населення необхідно шляхом введення і показників структури витрат, і гармонійності їх співвідношень.