Номінальний дохід і його відображення в заробітній платі

Ринковий принцип формування доходів істотно відрізняється від адміністративного. У найпростішому вираженні, доходи в ринковій економіці розуміються як засоби, виражені в грошовій або натуральній формі, що надходять у повне розпорядження індивіда за будь-якої встановлений або визначений період.

Виходячи з цього твердження, можна розкрити і відмінності між способами формування доходів. Головним з них, є те, що в ринковому механізмі враховуються не тільки трудові витрати, а й ефективність участі в ринковій конкуренції.

Вважається справедливим такий стан справ, при якому дохід надходить не тільки від трудової діяльності, а й від конкурентних переваг і витягнутої з них прибутку. Побічно цей фактор значно розширює і перелік самих доходів, які може отримувати той чи інший суб`єкт.

Сучасна наука досліджує принципи і механізми формування доходів на підставі діючих факторів виробництва: праці, землі, капіталу, підприємницького таланту. Праця, як правило, приносить доходи у вигляді зарплати, капітал - у вигляді відсотка, земля - у вигляді ренти.

При використанні функціонального підходу, винагорода і його розмір залежать від ефективності використання самих факторів виробництва.

Для загальної оцінки характеру, рівня та динаміки доходів, застосовуються методи класифікації, які, при всіх відмінностях між собою, виділяють як традиційних такі види: наявні доходи, номінальні і реальні доходи.

Наявний доход використовується, як правило, на особисте споживання і являє собою суму, отриману від віднімання суми податків із суми сукупного номінального доходу.

Реальний дохід - це та кількість товарів і послуг, яке конкретний суб`єкт може придбати за будь-який період в залежності від ситуації, кон`юнктури цін на споживчому ринку.

І, нарешті, номінальний дохід, формується з усіх грошей, отриманих ким-небудь за весь встановлений період.

Більшість доходів має трудове походження, і тут немає особливої відмінності між робочим біля верстата на заводі або менеджером підприємства, або брокером на біржі. Проблема полягає в тому, що виділити трудову складову взагалі досить складно, часом неможливо, тому її параметри найчастіше носять оцінний, умовний характер. Причиною є те, що в деяких видах діяльності на величину доходу впливають непередбачувані чинники, якими виступають ризики, удача, кон`юнктурна динаміка і так далі.

У більшості випадків номінальний дохід формується, насамперед, за рахунок зарплати. Наприклад, в деяких країнах її частка в національному доході піднімається до 75% від сукупної його величини.

Так само як розрізняють номінальний дохід і реальний, розрізняють і відповідні види зарплат: номінальну і реальну. Перша із зазначених представляє всю суму грошей, яку виплачують працівнику за його безпосередній працю на підприємстві. За її величиною традиційно судять про добробут людини та її потенційні можливості. У той же час по її величині не можна сказати точно про рівень споживання. Для відображення цього показника служить реальна зарплата, яка визначається як якась сукупність реальних товарів і послуг, які може дозволити собі придбати людина на споживчому ринку, з урахуванням його динаміки, кон`юнктури і характеру моментального стану. При цьому встановлюється закономірна прямо пропорційна залежність реальної зарплати від тієї величини, яку представляє собою номінальний дохід, і її обернено пропорційна залежність від рівня ринкових цін на товари та послуги.

Крім того, величина зарплати визначається і такими «нематеріальними» факторами, як рівень професіоналізму, характер самої роботи, виходячи з її емоційної та психологічної напруженості, ступенем розвитку інноваційного потенціалу підприємства та його впровадження в кожне робоче місце, в кінцевому підсумку - якістю роботи. Отже, відображення номінального доходу в заробітній платі працівників носить непрямий і розрахунковий характер.