Городоцька розпис

Значення народних промислів Росії для розкриття особливостей побуту, художнього бачення світу, образного мислення російського народу дуже велике. Знаменита Городоцька розпис є одним з яскравих прикладів самобутньої творчості народу.

Городоцька розпис. Історія промислу

У середині XVIII століття в Росії починають виникати перші селянські артілі, що виробляють нехитру домашнє начиння, посуд, предмети побуту. Найпопулярнішими виробами були донці для прядки та іграшки, які вирізали з дерева, прикрашали різьбленням і возили на ярмарок у село Городець Нижегородської губернії. Одним з головних художніх прийомів оформлення виробів була інкрустація з дерева. Вирізані елементи вставлялися в підготовлені поглиблення, і на поверхні тим самим створювався опуклий оригінальний орнамент. Пізніше елементи орнаменту стали підфарбовувати і розцвічувати, а потім складну інкрустацію повністю замінили розписом. Так, на нижній Волзі, в селах з ємними російськими назвами Хлебаіха, Боярське, Савіно, Коскова виник городецкий промисел, центром якого стало село, а нині місто Городець.

Городоцька розпис, історія якої продовжувала розвиватися протягом XIX століття, широку популярність здобула на початку XX століття, коли маститі майстри організували артіль, в радянські часи стала фабрикою Городоцької розпису, розширивши асортимент дерев`яних виробів, прикрашених характерним мальовничим орнаментом. Майстри Городоцької розпису розцвітили фарбами дитячі меблі, настінні панно, кухонне начиння, шкатулки, декоративні тарілки і багато іншого.

Характерні особливості Городоцької розпису

Городоцька розпис елементи своїх нехитрих сюжетів запозичила з сільського життя. Специфічний вільний мазок пензля, з характерними загостреними деталями, чимось схожими на дерев`яну різьбу, яку вони колись доповнювали кольором, яскраво свідчать про витоки цього мистецтва.

Основна увага городецкіх художників привертають жанрові сценки з сільської та міської провінційного життя: недільні гуляння молоді, мужички з гармошками в смугастих шароварах і хромових чобітках, яскраві нарядні панночки, немов пританцьовувати коні і важливі подбоченясь вершники. Зображення приваблюють своєю дитячою наївністю, святковою театральністю, яка часто підкреслюється спеціальними прийомами, наприклад, намальованим з боків картинки завісою, немов розсунутими перед глядачами. Люблять городецкіе майстра зображати квіткові композиції у вигляді переплетених гірлянд або великих розеток, розкиданих по всьому полю. Найулюбленішими мотивами в живопису є півні, з войовничо розпущеним хвостам, і дивно витончені пританцьовувати коні у святковій упряжі.

Городоцької розпису властиві яскраві соковиті фарби. Найулюбленіші кольори: червоний, смарагдово зелений, чорний, блакитний, соковитий синій і білий. Відтінкові ефекти досягаються разбеліваніем основних кольорів, що додає малюнку експресії. Колористика малюнка будується на контрасті. Яскравим стилістичним прийомом є біла або чорна контурна обведення окремих елементів.

Майстри народних промислів малюють без попередніх начерків, широко і соковито накладаючи мазки один за іншим відразу на виріб, використовуючи при цьому певні, строго фіксовані прийоми письма. Шар за шаром створюється динамічний, яскравий неповторний візерунок. Мабуть, у цьому полягає основна особливість народної творчості.

Історія городецкого промислу триває. Сучасні майстри на фабриці в м Городці створюють дивовижні за красою творіння. Багато з них є лауреатами премії ім. И.Е.Репина, а їхні вироби прикрашають музейні та виставкові зали. Серед відомих городецкіх художників можна назвати А.Є. Коновалова, Л.Ф. Беспалову, Ф.Н. Касатова, А.В. Соколову та ін.