Живопис Лермонтова М. Ю. Графічне спадщина Лермонтова

При згадці прізвища Лермонтова мало у кого відразу в голові спливають його картини. Це викликано тим, що Михайло Юрійович асоціюється в першу чергу з поезією, так як ця грань найбільше відома.

Крім того, що Лермонтов був художником слова, він був ще й поетом полотна. Це означає, що він міг майстерно передати стан ліричного героя не тільки на аркуші, але і в картинах. Його образи виглядають живими, передають емоції та переживання. Познайомимося з Михайлом Юрійовичем, як з художником, і відобразимо зв`язок двох його іпостасей - живописця і поета. А також розглянемо, як відображений сам Лермонтов в музиці і живопису інших.

Лермонтов як художник

У багатьох спогадах друзів сім`ї Лермонтова маленький Міша описаний постійно щось малює. Навіть на дитячому портреті невідомого художника він зображений з крейдою в руці.

Достовірно не встановлено, навчався чи Лермонтов малювання в дитинстві, але відомо, що вже під час перебування в Московському університетському благородному пансіоні він бере уроки у знаменитого художника А. Солоницького. Тоді М. Ю. Лермонтов і прийшов до думки, на якому наполягав його вчитель, що все має бути натурально і максимально наближене до дійсності. Такою і була згодом не тільки живопис і графіка Лермонтова, але й поезія.

Після закінчення пансіону майбутній класик не пускає заняття малюванням. У Петербурзі він продовжує навчатися під керівництвом Петра Заболоцького.

Не тільки оточуючі, але і вчителі відзначали, що живопис Лермонтова заслуговує на увагу. Якби він не писав вірші, то прославився б як художник, і цілком можливо, що життя склалося б зовсім по-іншому.

Обсяг художньої спадщини

Живопис Лермонтова дійшла до нас в порівняно малій кількості. Але і цього цілком достатньо, щоб скласти загальну думку про це амплуа поета. Серед спадщини - картини маслом, аквареллю, окремі малюнки, замальовки і навіть карикатури.

Можна здогадатися, що це далеко не всі роботи, які були у Лермонтова. Хоча б тому, що цього недостатньо, щоб досягти такої майстерності, яке було у Михайла Юрійовича. Багато з його робіт були роздані або втрачені.

Література ж про Лермонтова-художника обмежується кількома поверховими записами-нотатками. Загальне уявлення про його персону в живописі дають Б. Мосолова і Н. Врангель. Але ці нариси не мають нічого спільного з науковим, професійним аналізом, який провів би паралель з поетичними творами.

Варто відзначити альбоми із замальовками і рукописи творів, де знаходимо графіком Лермонтова. Картини є або коментарем до запису, або ж сам запис служить для пояснення зображення, породжуючи тим самим нерозривний зв`язок двох видів мистецтв, так званий синкретизм.

Враховуючи нестандартний підхід до творчості, представляється досить дивним, що художню діяльність Лермонтова забувають. Цілком можливо, що зроблено це навмисно. Михайло Юрійович ніколи не плекав особливої любові до самодурам, і якщо в поезії це можна було завуалювати, то гострі шаржі і карикатури кидали тінь на авторитет тодішньої знаті і дворянства.

Картини Лермонтова

Живопис Лермонтова має надзвичайної натуралістичністю. На це є кілька причин. По-перше, Лермонтов належав до епохи, в якій вже відбувся відхід від монументальності зображення, але модернізм, що закликає до трансформації, ще не набрав обертів.

По-друге, до реальності в зображенні Лермонтова привчив ще перший учитель А. СОЛОНИЦЬКЕ, так як тільки в точному відображенні знаходив достовірність. Тобто не можна зобразити пейзаж таким, яким його бачить автор в порівнянні. Необхідно подати його таким, яким він є, а кожен для себе вже сам підбере почуття та асоціації.

По-третє, сучасники Лермонтова стверджують, що у нього була приголомшлива, чи не фотографічна пам`ять, що давало можливість зображати дрібниці, без натури, маючи одні тільки начерки і замальовки.

Але при всьому прагненні до точного відображення це не завадило Лермонтову виробити свій стиль у живописі.

Акварелі Лермонтова

Так як перший учитель Лермонтова був акварелістом, то не дивно, що до малюнка аквареллю пристрастився і сам письменник.

Його акварельні малюнки, як і виконані маслом, є графічним відображенням того, що відбувається в його творах. Так, перебуваючи на Північному Кавказі, він написав не один вірш під враженням пейзажів і життя кавказьких народів. Але складно встановити, якщо не дивитися на дату, що було написано першого, вірш або картина. Так само складно однозначно сказати, яка з цих творів мистецтва більш вдало вийшло.

Живопис Лермонтова відрізняється чистотою нанесення фарб, без домішок. Надзвичайно точні лінії і майстерне володіння формою робить зображення реалістичним і точним. Хоча знавці помічають безліч помилок, вони нівелюються за рахунок жвавості та емоційної насиченості картин.

Кавказ в живописі Лермонтова

Легендарне вірш, яке принесло популярність і популярність поету, присвячене трагічної смерті Пушкіна. Воно зіграло фатальну роль. З одного боку, він змушений був покинути рідний дім і відбути покарання на Кавказі. З іншого ж, живопис у творчості Лермонтова знайшла нове, натхненне напрямок.

У творах з`явився новий мотив - Північний Кавказ і його наспіви. Під наспівами варто розуміти теми та звичаї тубільців.

Крім віршів, про період перебування поета там розповідає живопис Лермонтова. Кавказ вперше постає в якості романтичного краю. Скелі більше не вселяють страх - вони вражають величчю, природа щедро ділиться своїми красотами. Лермонтов був першим, хто відкрив у Кавказі його романтичність.

Віршовані шедеври того часу є ніби поетичним описом до картин.

Картини маслом

Живопис М. Ю. Лермонтова із зображеннями Кавказу не обмежена акварельними фарбами. Однією з найвідоміших картин є «Хрестовий перевал», написаний в 1837-1838 рр.

Сам Лермонтов називав цей край «чадним світом», а людей порівнював з вільними орлами. Не дивно, що й зображення жителів, самого краю носять патетичний характер. Але більшість картин було написано по пам`яті, так як вона була дивовижною у поета. Але це анітрохи не применшує живопис Лермонтова. Картини надзвичайно реалістичні.

«Хрестовий перевал» - це плід вже більш зрілого творчості Лермонтова. Про це свідчить грамотна побудова, дотримання перспективи як в розмірній сфері, так і в передачі фарбами.

Малюнки на автографах

Цікавими є також малюнки поета на рукописах, біля дарчих написів, в альбомах різних сімей. Це не представляє живопис Лермонтова в такому світлі, в якому представлена вона у великих полотнах. Вона не тільки зроблена на швидку руку, але і виконана в одному кольорі. Такий малюнок передає ставлення Лермонтова до того, що або кого він малював. Тобто він передавав саме ті риси, які найбільше запам`ятовувалися, кидалися в очі.

Таких малюнків безліч, оскільки створювалися вони в ході роботи над черговим поетичним твором.

Найбільш ранні графічні начерки, які нам відомі на сьогоднішній день - це замальовки на Псалтирі. Насправді це скоріше забавний факт, а не витвір мистецтва. На них немає ні отточенности пера, ні особливою тематики.

Втрачені малюнки

Втраченими назавжди виявилися дитячі малюнки Лермонтова. Про їх існування ми дізнаємося тільки з біографічних записів і листів сучасників.

Є також відомості і про малюнки восковими крейдою. Він не просто малював, а робив об`ємні картини з розплавленого воску. Згадка про них зустрічається в декількох листах, але пошуки картин успіхом не увінчалися.

Також загублені і малюнки з альбому Верещагиной, з якою тісно листувався Лермонтов.

Уявні малюнки Лермонтова

Один з малюнків, які приписуються кисті Лермонтова, але насправді йому не належать - це «Голова воїна в шоломі». Головний аргумент, який свідчить на користь помилкового автора - почерк, не такий, який має інша живопис Лермонтова.

Друга така картина - «Буря на морі». Якщо попереднє твір було виконано з великою майстерністю, ніж було у поета на той час, то «Буря», навпаки, намальована невпевненою, млявою рукою. Тоді як Лермонтов в цей період уже знайшов свій почерк і малював куди краще.

«Два ад`ютанта» - це картина, написана близьким товаришем М. Ю. Лермонтова - Гагаріним. Про це свідчать характерні особливості побудови, вибору і нанесення фарб.

Крім цих картин, стилістичні риси, яких не мала живопис у творчості Лермонтова, притаманні таким: «Надгробний пам`ятник з урною», «Стреляющий козак на коні», «Голова селянина», «Кавказький вид» і деяким іншим.

Вірші в живописі Лермонтова або живопис у віршах?

Дати однозначну відповідь, як відображаються твори Лермонтова в живописі, складно. Можна сказати точно, що ці два виду мистецтва успішно доповнюють один одного. Залежно від картини і вірші, вони служили ілюстрацією один до одного - дивлячись що побачило світ раніше. Так, вірш «Кавказ», безсумнівно, було навіяно романтичними і чарівними пейзажами місцевості. А потім поезія відображалася в живописі.

Вірш «Кавказ» пронизано переживаннями ліричного героя про те, що на зорі свідомого життя він змушений відбувати службу на Кавказі, далеко від Батьківщини. Але він любить цей край, що дарує йому стільки насолоди від споглядання його красот. Зобразити такі переживання на полотні, погодьтеся, складно. Але тут працює функція доповнення.

Твори Лермонтова в живописі носять ілюстративний і пояснювальний характер. Найбільше це стосується портретів і пейзажів. Бажаючи передати характер, настрій і риси ліричного героя, автор як би наполягає на своїй версії сприйняття персонажа.