Вправи для міміки обличчя. Вправа для початківця актора

Кожен актор-мріє відразу вийти на сцену в серйозній ролі і творити під звуки оплесків. Але мріяти, на жаль, не достатньо, сценічний тріумф починається задовго до отримання ролі і далеко не з читки п`єси, а з кропіткої й важкої роботи. Адже талант - це на 99% наполеглива праця і тільки на 1% божественна іскра.

Звичайно, скільки не працюй, без одного відсотка ста все одно не отримаєш, але і на одному далеко не заїдеш. Щоб блищати на сцені і в кіно, потрібно з самого початку чітко розуміти, що таке акторська майстерність.

З чого все починається

Щоб не почути при першому ж виступі знамените «Не вірю!» Станіславського, юнакові чи дівчині, ступающим на тернистий шлях життя в творчості, доведеться багато працювати над собою. У грі акторів важливі не тільки справжні переживання, але і те, яким чином актор їх висловлює. Адже можна хоч десять раз все відчувати, бути на зламі, але глядач не побачить нічого, крім млявих рухів і незрозумілою, слабкою міміки. Щоб донести думку або емоцію до глядача, потрібно володіти виразним акторським апаратом, тобто тілом та обличчям.

Перша вправа для початківця актора, шахіста або музиканта, природно, буде найлегшим. Але тільки домігшись ідеального виконання, можна приступати до наступного завдання.

У багатьох навчальних закладах, навчальних юні таланти по системі Станіславського, заняття з акторської майстерності починаються з виносу стільця на сцену. Це завдання часто викликає подив у студентів, адже вони хочуть стати акторами, а не робочими сцени! Але тільки домігшись легкості і точності в такому простому (на перший погляд) вправі, можна йти далі. Завжди потрібно з чогось починати, і винесення стільця - це перший крок на сцену.

З чого складається робочий апарат актора

Вправа для початківця актора повинне розвивати всі частини тіла і душі в комплексі. Цей комплекс складається з:

• артікуляціі;
• мімікі;
• дихання;
• голоса;
• рухів;
• воображенія;
• вміння відчувати і співчувати.

Всі ці необхідні навички розвиваються за допомогою акторського тренінгу.

Артикуляція

Вправи з акторської майстерності та сценічної мови починаються саме з апарату артикуляції. Це наші губи, щелепу, мова і все, що бере участь у процесі формування слів, які ми вимовляємо вголос. Якщо актор володіє млявим артикуляційним апаратом, його слова зі сцени відрізняється будуть зрозумілі глядачам, звучати вони будуть нечітко. Тому мовний апарат не тільки розігрівається перед спектаклем, а й постійно розвивається і поліпшується.

Розминка починається завжди з щелепи, адже від того, наскільки добре відкривається рот актора, залежить, яким буде посил вимовного.

Вправи для щелепи

• Вгору вниз.
• У сторони.
• Вперед-назад
• По колу.

Починати варто повільно, щоб на першому ж занятті нічого не вивихнути і не перетрудити. З наростанням кількості тренувань збільшиться і швидкість роботи.

Вправи для губ

• Трубочка вгору-вниз.
• Трубочка в сторони.
• Трубочка по колу.
• Трубочка-посмішка.
• Натягування верхньої губи на верхні зуби.
• Натягування нижньої губи на нижні зуби.
• Розслаблення губ за допомогою виголошення «Тпррру».

Губи безпосередньо беруть участь у формуванні вимовних слів, тому від їх рухливості і напруженості залежить, наскільки чітко будуть вимовляється слова і фрази і наскільки зрозумілі вони будуть глядачеві.

Вправи для мови

• Голочка-лопаточка-трубочка мовою поперемінно.
• Теліпання мови з боку в бік, вгору-вниз.
• Удари напруженим мовою в щоку: по 1 разу, по 2, по 3.
• Очищення зовнішньої поверхні зубів мовою.
• Цокання.
• Жування мови.

Артикуляційне вправа для початківця актора для мови так само важливо, як і для губ. Разом мову і губи створюють звуки і слова, які повинні бути якісними, чіткими і гучними.

Вправи для гортані і верхнього неба

• Масаж верхнього неба мовою.
• Ковтання уявного яйця.
• Позіхання із закритим ротом.

Гортань і верхнє небо дуже важливі при подачі тексту, оскільки вони створюють звучання, і від них безпосередньо залежить посил. Якщо в маленькому залі актор може розмовляти, особливо не напружуючись, то, виступаючи на великій сцені, кожне його слово, навіть сказане пошепки, повинно бути чутно на останньому ряду.

Міміка

Вправи для міміки обличчя в акторському тренінгу не винесені в окрему категорію. Але рухлива міміка не менш важлива, ніж рухливий артикуляційний апарат. Адже для того, щоб глядач співпереживав герою, він повинен розуміти, які почуття і пристрасті володіють ним в дану хвилину, а для вираження внутрішнього стану одних око не достатньо. У цьому беруть участь і міміка, і поза, і руху. Звичайно, показ почуттів за допомогою міміки співпереживання не викличе - вона повинна бути підкріплена реальними почуттями, які в даний момент відчуває актор в образі героя.

Щоб розвинути міміку і надати рухливість рисами обличчя, досить просто покривлятися перед дзеркалом, зображати то радість, то смуток, то переляк, то злість. Які при цьому працюють м`язи, початківець актор може побачити в житті - для цього їм ведуться спостереження, і все побачене ретельно записується в особистий щоденник.

Дихання

Від правильного дихання на сцені, як і в спорті, залежить половина успіху. В першу чергу за допомогою дихання створюється посил, який доносить звуки до останніх рядів. Також вправи для акторського тренінгу включають в себе завдання для збільшення обсягу легень. Не дуже красиво і органічно виглядає на сцені актор, який під час довгого монологу починає задихатися - це відразу "вибиває" глядача, а повернути його в спектакль дуже складно. Також актору потрібно вміти вимовляти слова чітко і з посилом в той момент, коли він робить різні акробатичні трюки або фізичні вправи. Утримати при цьому дихання на одному рівні досить складно, і цьому теж треба вчитися шляхом виконання певних вправ.

• «Повітряна кулька» - за допомогою дихання підтримуємо в повітрі уявний (або реальний) повітряна куля.
• «Дроворуб» - різко видихаємо одночасно з рухом руками, наче рубаємо дрова.
• «Лижна гонка» - при кожному видиху здійснюємо рухи руками і ногами, як ніби їдемо на лижах, з довгим видихом з`їжджаємо з гори.
• «Свіча» - уявляємо, що на кінчику вказівного пальця горить вогник, своїм диханням гасимо його, відносячи палець все далі й далі.
• «Присядки» - повільно (на 10 рахунків) з видихом сідаємо, внизу робимо вдих, так само повільно з видихом встаємо.

Голос

Немає сенсу говорити про важливість голосу для актора. Сучасний актор повинен вміти і співати, і озвучувати фільми і мультфільми. Вправа для початківця актора по правильному оволодінню голосом входить і в сценічну мову, і в заняття з вокалу.

Руху

Хороший актор зараз немислимий без повного володіння своїм тілом. І в кіно, і в театрі йому може випасти роль з непростими трюками і чималої фізичним навантаженням. Крім занять з акторської майстерності, можливості тіла розвиваються ще на заняттях з сценічному руху. Вони включають в себе загальну розминку і розтяжку м`язів, зняття затискачів і скутості, акробатику, еквілібристику, відпрацювання сценічного бою, ляпасів, ударів, поцілунків і так далі, частина циркового мистецтва. Всі ці вправи починаються з простих розминок і закінчуються складними пластичними постановками, коли актори висловлюють свої думки без слів, тільки за допомогою пластики.

Вправа для початківця актора, пов`язане з рухом, в майбутньому допоможе йому викликати співпереживання глядачів, висловлювати думки та емоції всіма доступними способами: не тільки мімікою і голосом, а й пластикою.

Уява

Складно уявити актора, у якого не розвинені уява і фантазія. Адже йому постійно потрібно вірити в те, чого насправді немає. Тільки справжня віра самого актора, його повне занурення в роль і в ситуацію змусить глядача повірити, що це Гамлет, а не дивний хлопчик у смішних штанах- Король Лір, а не дідусь, схожий на Діда Мороза, і так далі.

Немає людей, зовсім що не володіють уявою. Але є люди, у яких воно слабо розвинене. Щоб уявити правдивість ситуації і себе головним героєм в ній, уява потрібно розвивати. В першу чергу це робиться за допомогою спостережень, написаний казок, віршів, оповідань, читання хороших авторів. Потім починається робота з акторськими етюдами. Етюд - це невелика замальовка, у якій актор повинен діяти органічно, а значить, повинен вірити.

Можна сказати, що головна вправа для початківця актора - етюд. Він може бути різним: на безпредметною дію, в умовах виправданого мовчання, зі словами і з предметами, одиночний і парний. Головне, щоб в етюді були сюжет і подія. При цьому актор повинен сам придумати ситуацію (або працювати в заданій) і вести себе в ній натурально і органічно, а для цього повинен повірити, що він в образі героя дійсно потрапив в таку ситуацію.