"Бенкет на весь світ": короткий зміст. "Бенкет на весь світ" (Некрасов): про що глава поеми "Кому на Русі жити добре?"

Поема Некрасова «Кому на Русі жити добре» створювалася протягом більш ніж десяти років. Так вийшло, що останній, четвертій, стала глава «Бенкет на весь світ». У фіналі вона знаходить якусь закінченість - відомо, що автору не вдалося реалізувати задум у повній мірі. Це проявилося в тому, що автор побічно називає самого щасливої людини на Русі. Це Гриша, який вирішив присвятити життя служінню народу і рідній країні.

Вступ

У главі «Бенкет на весь світ» дія відбувається на березі річки Волги, на околиці села Вахлачине. Тут завжди відбувалися найважливіші події: і свята, і розправа над провинившимися. Великий бенкет організував уже знайомий читачеві Клим. Поруч з вахлакам, серед яких були староста Влас, парафіяльний диякон Трифон і його сини: дев`ятнадцятирічний Саввушка і Григорій з худим, блідим обличчям і тонким, кучеряве волосся, присіли і сім головних героїв поеми «Кому на Русі жити добре». Зупинялися тут також люди, які очікували порома, жебраки, серед яких були мандрівниця та тихий богомол.

Місцеві селяни зібралися під старою вербою не випадково. Главу «Бенкет на звістку світ» Некрасов пов`язує з сюжетом «Мізинка», в якій повідомляється про смерть князя. Вахлаков стали вирішувати, що робити з луками, які тепер вони сподівалися отримати. Не часто, але все ж траплялося, що селянам перепадали благословенні куточки землі з луками або ліском. Їхні власники відчували себе не залежними від старости, який збирав податі. Ось і Вахлаков захотіли здати луки Власу. Клим проголосив, що цього з надлишком вистачить для сплати і податі, і оброку, а значить, можна буде відчути себе вільними. Таке початок глави і її короткий зміст. «Бенкет на весь світ» Некрасов продовжує промовою Власа і його характеристикою.

Людина доброї душі

Так називали старосту Вахлаков. Він відрізнявся справедливістю і намагався допомогти селянам, відгородити їх від жорстокостей поміщика. У молодості Влас все сподівався на краще, але будь-які зміни несли лише одні обіцянки чи біду. Від цього староста став невіруючим і похмурим. А тут раптом загальні веселощі охопило і його. Йому не вірилося, що тепер і, правда, настане життя без податей, палиці і панщини. Добру посмішку Власа автор порівнює із сонячним промінчиком, озолотити все навколо. І нове, що раніше не звідане почуття охопило кожного мужика. На радощах поставили ще відро, і почалися пісні. Одну з них, «веселу», виконав Гриша - нижче буде дано її короткий зміст.

«Бенкет на весь світ» включає кілька пісень про важку селянського життя.

Про гірку долю

На прохання присутніх семінаристи згадали народну. Вона оповідає про те, як беззахисний народ перед тими, від кого залежить. Так поміщик забрав у мужика корову, суддя відібрав курей. Незавидна доля дітей: дівчаток чекає челядь, а хлопчаків - довга служба. Гірко звучить на тлі цих історій повторюваний приспів: «Славно жити народові на Русі святий!».

Потім Вахлаков заспівали свою рідну - про панщині. Таку ж сумну: веселих народна душа ще не придумала.

«Панщинна»: короткий зміст

«Бенкет на весь світ» розповідає про те, як живеться вахлакам і їхнім сусідам. Перша історія про калинонька, чию спину «прикрашають» шрами - часто і сильно сікли - а живіт від полови вспух. Від безвиході він йде в шинок і глушить горе вином - це в суботу відгукнеться його дружині.

Далі розповідається про те, як жителі Вахлачине натерпілися при поміщику. Днем працювали, як каторжні, а ночами очікували гінців, відправлених за дівками. Від сорому перестали один одному в очі дивитися і не могли словом перемовитися.

Сусідній селянин повідомив, як у них у волості поміщиця вирішила сікти всіх, хто міцне слово скаже. Натомилися - адже без нього мужику ніяк. Зате отримавши свободу, насварила досхочу ...

Глава «Бенкет на весь світ» триває розповіддю про новому герої - Вікентія Олександровича. Спочатку служив при бароні, потім перейшов в орачі. Він розповів свою історію.

Про вірному холопі Якова

Поліванов купив за хабарі село і жив у ній 33 року. Прославився жорстокістю: видавши дочку заміж, відшмагав молодих і прогнав. З іншими Поміщиків водився, був жадібний, багато пив. Холопа Якова, який вірно служив йому з малих років, ні за що бив каблуком в зуби, а той пана всіляко пестив і ублажав. Так обидва дожили до старості. Стали у Поліванова ноги хворіти, і ніяке лікування не допомагало. Залишилися у них розваги: в карти грати да до сестри поміщика в гості їздити. Яків сам виносив пана і відвозив в гості. До пори все йшло мирно. Та тільки підріс у слуги племінник Гриша і захотів одружитися. Почувши, що наречена - Ариша, Поліванов розгнівався: сам очей на неї поклав. І віддав нареченого в рекрути. Сильно образився Яків, запив. А панові ніяково стало без вірного слуги, якого він братом називав. Це перша частина історії та її короткий зміст.

«Бенкет на весь світ» Некрасов продовжує розповіддю про те, як Яків вирішив помститися за племінника. Через час повернувся він до пана, покаявся і став далі служити. Ось тільки похмурий став. Якось повіз холоп пана в гості до сестри. По дорозі раптом згорнув до яру, де була лісова нетрі, він і зупинився під соснами. Коли став коней розпрягати, що злякалась поміщик заблагав. Але Яків лише зло розсміявся і відповів, що не стане свої руки вбивством бруднити. Закріпив віжки на високій сосні і свою голову в петлю ... Пан кричить, кидається, але ніхто його не чує. А холоп над головою висить, гойдається. Тільки на наступний ранок побачив Поліванова мисливець і відвіз додому. Покараний барин тільки голосив: «Грішний я! Страчуєте мене! ».

Суперечка про грішників

Оповідач замовк, а мужики засперечалися. Одні шкодували Якова, інші - пана. І стали вирішувати, хто грешнее всіх: шинкарі, поміщики, селяни? Купець Єрьомін назвав розбійників, чим викликав обурення у Клима. Їх суперечка незабаром переросла в бійку. Примирити купця і мужика вирішив сидів до тієї пори тихо богомол Іонушка. Він повідав свою історію, яка і продовжить короткий зміст глави «Бенкет на весь світ».

Про мандрівників і прочан

Іонушка почав з того, що народу бездомного на Русі багато. Буває, цілими селищами жебракують. Такі люди не орють і не жнуть, а осілих селян горбом житниці звуть. Звичайно, трапляються серед них нечестиві, такі як мандрівниця-злодійка або паломники, обманом підступах до барині. Відомий і старець, який взявся вчити дівок співу, та тільки перепсував їх усіх. Але частіше мандрівники - люди незлобиві, як Фомушка, який живе по-божому, оперезаний веригами і їсть тільки хліб.

Розповів Іонушка і про Кропільнікове, який прийшов в Усолово, звинуватив жителів села у безбожництві і закликав їх піти в ліс. Мандрівника просили скоритися, потім відвезли в острог, а він все твердив, що чекає всіх попереду горе і ще більш важке життя. Перелякані жителі хрестилися, а вранці в сусіднє село прийшли солдати, від яких дісталося і усоловцам. Так збулося пророцтво Кропільнікова.

У «Бенкет на весь світ» Некрасов включає і опис селянської хати, в якій зупинився зайда мандрівник. Вся сім`я зайнята роботою і слухає мірну мова. У якийсь момент старий упускає личаки, які лагодив, а дівчина не помічає, що вколола палець. Навіть діти завмирають і слухають, звісивши голови з полу. Так що не звідана ще душа російська, чекає вона сіяча, який вкаже вірний шлях.

Про двох грішників

А потім повідав Іонушка про розбійника і пане. Почув він цю історію в Соловках від батька Питирима.

Безчинствували 12 розбійників під керівництвом Кудеяра. Багатьох вони пограбували і вбили. Але якось прокинулася в отамана совість, став він тіні мертвих бачити. Засік тоді Кудеяр осавула, обезголовив коханку, розпустив зграю, ніж під дубом закопав, а награбоване багатство роздав. І став гріхи відмолювати. Багато мандрував і каявся, а повернувшись додому, оселився під дубом. Зглянувся над ним бог і проголосив: одержить прощення, як тільки зрубає своїм ножем могутнє дерево. Кілька років відлюдник різав дуб шириною в три обхвати. І от якось під`їхав до нього багатий пан. Посміхнувся Глухівський і сказав, що жити потрібно за його принципам. І додав, що шанує тільки жінок, любить вино, багато холопів занапастив, а спить спокійно. Охопив Кудеяра гнів, і встромив він свій ніж у груди панові. В ту ж мить звалився могутній дуб. Таким чином, поема «Кому на Русі жити добре» показує, як колишній розбійник отримує прощення після покарання зла.

Про селянське гріху

Вислухали Іонушка, задумалися. А Ігнатій знову відзначив, що все ж найтяжчий гріх - селянський. Клим було обурився, але потім все ж вимовив: «Розповідай». Ось яку історію почули мужики.

Один адмірал отримав від імператриці за вірну службу у володіння вісім тисяч душ. А перед смертю вручив старості скриньку, в якій було його останнє бажання: відпустити всіх кріпаків на волю. Але приїхав далекий родич, який після похорону закликав до себе старосту. Дізнавшись про скриньці, він пообіцяв Глібу вільну і золота. Жодний староста заповіт спалив і прирік всі вісім тисяч душ на вічну кабалу.

Зашуміли Вахлаков: «справді великий гріх». І постала перед ними вся їх минула і майбутня тяжка життя. Потім затихли і раптом дружно затягли «Голодну». Пропонуємо її короткий зміст («Бенкет на весь світ» Некрасов, здається, наповнює віковими стражданнями народу). Йде замучений мужик до смужки жита і закликає її: «дозрілому матінка, з`їм хлібину горою, нікому не дам». Ніби нутром своїм зголоднілим проспівали пісню Вахлаков і вирушили до відра. А Гриша несподівано зауважив, що причина усіх гріхів - кріплення. Клим тут же закричав: «Геть« Голодну ». І стали міркувати про кріплення, нахвалюючи Гришу.

«Солдатська»

Стало світати. Ігнатій виявив у колод сплячого і підкликав Власа. Підійшли інші мужики, а розгледівши лежачого на землі людини, стали бити його. На питання мандрівників, за що, відповіли: «Не знаємо. Але так покарано через Тіскова ». Ось і виходить - раз усім світом велено, значить є за ним вина. Тут господині винесли ватрушек да гусятини, і всі накинулися на їжу. Розвеселило вахлаків звістка, що хтось їде.

На возі виявився знайомий усім Овсянников - солдат, що заробляв грою на ложках. Попросили його заспівати. І знову полилася гірка історія про те, як намагався добитися колишній воїн заслуженої пенсії. Проте всі отримані ним рани виміряли вершками і забракували: другосортні. Клим підспівав старому, а народ по копієчці да по грошу йому рубль назбирав.

Закінчення бенкету

Тільки до ранку стали розходитися Вахлаков. Повели додому свого батька і Саввушка з Грицем. Йшли вони і співали про те, що щастя народне полягає в свободі. Далі автор вводить розповідь про життя Трифона. Господарства він не тримав, їли те, чим інші поділяться. Дружина була турботливою, але рано померла. Сини вчилися в семінарії. Таке його короткий зміст.

«Бенкет на весь світ» Некрасов завершує піснею Гриші. Довівши батька до будинку, він відправився в поля. Згадувалися йому на самоті пісні, що співала мати, особливо «Солона». І не випадково. Хліба можна було у вахлаків попросити, а от сіль тільки купувалася. Назавжди запала в душу і навчання: економ недогодовує семінаристів, забираючи все собі. Добре знаючи важку селянську життя, Гриша вже років у п`ятнадцять вирішив боротися за щастя убогій, але рідний Вахлачине. І зараз, перебуваючи під впливом почутого, він думав про долю народу, а думки виливалися в пісні про швидкої розправи з поміщиком, про нелегкої долі бурлака (побачив трьох навантажені барки на Волзі), про убогою і рясною, могутньою і безсилою Русі, порятунок якої він бачив у силі народу. Загоряється іскра, і піднімається рать велика, що містить у собі незламну силу.