Історія створення і аналіз вірша "хмара" лермонтова

Квітень 1840. Лермонтову належить їхати на Кавказ - вже вдруге - через дуелі з сином французького посла. Великий поет прощається зі своїми друзями, гірко і тоскно йому усвідомлювати, що вже завтра він покине батьківщину ... Тут він побачив хмари, що пливуть над Невою, і строчки стали народжуватися самі собою. З цього моменту і слід починати аналіз вірша «Хмара» Лермонтова. Будучи написаним як би з нагоди, воно проте вражає глибиною психологізму і величиною філософського узагальнення.

Ліричний сюжет і композиція

Цікавить нас вірш побудовано з трьох строф. Перша з них відкривається динамічним пейзажем-настроєм, який репрезентує характерне для Лермонтова простір, утворене віссю «небо - земля». Однак основний емоційний фон у творі формують зовсім не хмари. Аналіз вірша Лермонтова показав, що саме контрастне по відношенню до мирного замальовці почуття самотності, безпритульності є тут чільним. Ліричний герой порівнює себе з блукаючими хмарами, і це особливо стає явним в другій строфі, адже, по суті, альтер-его автора в риторичних питаннях називає причини свого вигнання. Заздрість, злість, наклеп отруйна - все це по наростаючій тільки підкреслює повну неприкаяність, самотність ліричного героя.

Але потім виникло схожість повністю заперечується, як показує аналіз вірша Лермонтова М. Ю. «Хмари». У третій строфі головним, концептуально значущим виявляється якраз відмінність між ліричним героєм і хмарами: останні, сторонні спостерігачі (але не учасники) суєтного світу людей, абсолютно вільні. Вони не мають батьківщини, а значить, вважатися справжніми вигнанцями не можуть. Фінальним же акордом вірша стає потужний струмінь самотності і повної несвободи, пофарбована в трагічні фарби.

Ліричний герой

Період, коли писалися «Хмари», був дуже складним для поета. Він відчував колосальний внутрішній розлад того, що не міг розпоряджатися своєю долею. Це особливо відчувається в образі ліричного героя, відчуває величезні самотність. По суті, якщо вивчати всі творчість поета як ціле, а не проводити виключно аналіз вірша «Хмара» Лермонтова, можна побачити, що чи не єдиним виходом для ліричного героя була одвічна ізбавітельніца - смерть. Аж ніяк не намагаючись осягнути складну натуру Михайла Юрійовича, можна, однак, стверджувати, що це розуміння поволі знайшло відображення в його схильності до дуелі. Деякі сучасники навіть стверджували, що поет свідомо шукав загибелі, щоб піти з цього світу, в якому він буквально задихався.

Концептуальний рівень

Продовжуємо розглядати «Хмари». М. Лермонтов (аналіз вірша чітко показав це) створив поетичний образ, який можна з невеликою натяжкою перенести на багатьох представників покоління 40-х років. На його частку дня не випало подій, що дозволяють виявити свій героїзм (як Бородінський бій). Війна ж на Кавказі була настільки порожній і абсурдною витівкою, що навряд чи її учасники зможуть з гідністю увійти в аннали історії. Холодні, нічого не відчувають хмари співставні з Печоріним з «Героя нашого часу», який через крайню егоїстичності ставить психологічні експерименти над іншими персонажами, в окремих випадках закінчуються вельми трагічно (згадаймо Грушницкого).

Однак існує й інша можлива трактування вірша, яка кілька входить у суперечність з першою. Звичайний, здавалося б, пейзажна замальовка була створена поетом для демонстрації разючого розладу між людиною і гармонійної природою, яку уособлюють хмари. Аналіз вірша Лермонтова «Три пальми» показує те ж саме, зробивши акцент на споживчому відношенні людини до навколишнього світу. І воно неодмінно дасть про себе знати, деколи дуже руйнівними формами.

Засоби виразності

Аналіз вірша «Хмара» Лермонтова припускає, крім того, дослідження засобів виразності. Вони представлені в основному епітетами, що носять метафоричну забарвлення («ниви безплідні»), і уособленням: гнані хмари зіставляються з безпритульними мандрівниками. З незгадуваних синтаксичних фігур тут також зустрічається анафора - повторення союзу «або» в низці риторичних питань в другій строфі, що надає поетичному тексту велику емоційність.

Система римування

Аналіз вірша «Хмара» Лермонтова добігає кінця, залишається нез`ясованою лише система віршування. Текст написаний чотиристопним дактілем- рима перехресна. Лермонтов використовує дещо несподівані співзвуччя («жемчужною» - «південну»), однак це лише свідчить про багатство його поетичної мови.

Таким чином, «Хмари» Лермонтова є однією з численних вершин російської поезії позаминулого століття.