М.Ю. Лермонтов "виходжу один я на дорогу": аналіз вірша

Лірика Лермонтова являють собою особливий поетичний щоденник, в якому автору вдалося у всій повноті відобразити свої почуття і переживання. Творчість поета прийнято ділити на два періоди: ранній і пізній. У кожному з них переважали ті чи інші мотиви, реалізовуючись по-своєму. Одне з найяскравіших творінь, яке створив Лермонтов, - "Виходжу один я на дорогу". Аналіз вірша показує, наскільки змінилося світовідчуття поета з віком (хоча йому було всього 25 років!), А також як заломлюється його поетична система.

Тема і ідея вірша

Основна тема твору - самотність. Це можна зрозуміти по самій першому рядку. Адже ліричний герой "один". Однак, як це не дивно, в даному вірші немає докору суспільству. Усі закиди й обурення залишилися в минулому, в ранній ліриці поета. Тут же ми бачимо спокійну задума, роздум про прожитий. Вірш М. Ю. Лермонтова "Виходжу один я на дорогу" містить в собі наступну основну думку: самотній герой, подібний ліричному, знаходить заспокоєння тільки наодинці з природою. Подібна думка вже звучала у Лермонтова і раніше, наприклад, у творі "Коли хвилюється жовтіюча нива". Щоб краще зрозуміти сенс вірша, необхідно виконати більш докладний його аналіз.

Лермонтов "Виходжу один я на дорогу": аналіз образів

Твір має складне емоційне наповнення. Кожна з строф послідовно проводить головну думку твору.

У першій строфі автор виводить свого ліричного героя на перший план, показуючи, що він відрізняється від інших людей. Картина, яка оточує героя, - ніч, пустеля, зірки. Це образи, які створюють основний фон і налаштовують читача на потрібний медитативний лад. У природі все гармонійно, тихо і спокійно, в ній "зірка з зіркою говорить". А значить, те, що оточує поета, співчуває йому. Всі явища природи можуть сприймати думки і переживання людини.

Але що ж відбувається в героя в душі? Друга строфа починає плавно вводити нас у внутрішній світ ліричного героя. Йому "боляче і важко". У його душі розлад, він насилу може розібратися у власних почуттях.

У третій строфі він сам дає відповіді на свої ж питання. Він нічого більш не чекає від життя, він не шкодує про минуле. Його пригнічує лише те, що він не відчуває потрібного йому спокою. Що ж є для Лермонтова спокій? Це ще один значимий у всій творчості поета образ. Лермонтов сприймає спокій по-особливому. Це не "холодний сон могили", що не постійне бездіяльність. Герою потрібен душевний спокій, в якому, однак, були б і почуття, і пристрасті. Можна припустити, що спокій для Лермонтова - це синонім слова "щастя".

Засоби виразності

Метафори, епітети, уособлення і антитези - це далеко не повний список засобів виразності, якими користується Лермонтов. "Виходжу один я на дорогу" (аналіз це підтверджує) - вірш, в якому переважають синтаксичні засоби виразності. Але й лексичні ми також можемо відшукати.

У першій строфі автор говорить про природу, наділяючи її якостями людини. Зірки говорять один з одним, сама земля спить. Цей прийом відображає світогляд поета. Для нього людина і природа нероздільні. Але природа більш розумна в порівнянні з людиною, і, крім того, він вічна.

У другій строфі автор задає риторичні питання. Вони дійсно не вимагають відповідей, адже навіть сам ліричний герой не може їх знайти.

У третій строфі "Виходжу один я на дорогу" М. Лермонтов використовує лексичний повтор, щоб зв`язати між собою різні відрізки вірші. Присутній також синтаксичний паралелізм.

У передостанніх чотирьох рядках ми знаходимо анафору і паралелізм ("Щоб в грудях дрімали життя сили, щоб, дихаючи, здіймалася тихо груди").

З лексичних засобів (крім уособлення) можна назвати епітети: "солодкий голос", "темний дуб".

Ритміка і римування

Віршований розмір - п`ятистопний хорей. Він надає твору особливий ритм, воно звучить мелодійно, чимось нагадуючи елегію. Спосіб римування, який вибирає Лермонтов, - перехресна. Жіноча рима чергується з чоловічою.

Таке спокійне, медитативне твір здається нехарактерним для творчості Лермонтова. Однак вся пізня його лірика говорить про те, що поет подорослішав. У його віршах немає більше юнацького максималізму, неприйняття півзаходів, енергійного заперечення і виклику суспільству.

Михайло Лермонтов: "Виходжу один я на дорогу" в контексті творчості письменника

Цей текст можна назвати підсумковим, він підводить якусь межу під усім тим, що створив Лермонтов. "Виходжу один я на дорогу" (аналіз змісту і форми це доводить) нагадує більш раннє "Коли хвилюється жовтіюча нива". Вже в ньому автор говорить про чудодійну силу природи, про те, наскільки вона прекрасна. Природа гармонізує розлад у душі героя, дозволяє йому по-іншому подивитися на світ, побачити Бога в небесах. "Виходжу один я на дорогу" М. Ю. Лермонтова в цілому не є незвичайним. У ньому є і характерний для всієї творчості поета мотив самотності, згадка про розладі з суспільством, про те, що він - обранець, а не звичайна людина.

Як правильно зробити аналіз вірша?

Щоб правильно проаналізувати ліричний текст, потрібно слідувати чітким планом. Починати свій твір кращої всього з формулювання теми та ідеї твору. Потім необхідно сказати про емоційний наповненні тексту. Якщо ми говоримо про вірші "Виходжу один я на дорогу" М. Ю. Лермонтова, то це настрій медитативне, сумне.

Також необхідним пунктом є аналіз лексичних і синтаксичних засобів виразності з наведенням прикладів з тексту. Слід пам`ятати, що кожне використання фігури мови має своє значення, а отже, його потрібно вказати.

Далі потрібно охарактеризувати ліричного героя. Можна провести порівняння з іншими творами автора, щоб показати, що герой є традиційним або, навпаки, незвичайним.

Останнє, про що потрібно сказати, це настрій, який викликає текст, і дати йому власну оцінку.