«Антонівські яблука»: аналіз та короткий зміст оповідання І.А. Буніна

Якщо ви почали вивчати в школі, коледжі розповідь Івана Олексійовича Буніна «Антонівські яблука», аналіз і короткий зміст цього твору допоможуть краще зрозуміти його зміст, дізнатися, що хотів донести до читачів письменник.

Прозаїчний шедевр

Як відомо, на початку своєї творчості Іван Олексійович Бунін писав твори у віршованій формі. В оповіданні «Антонівські яблука», аналіз якого ви незабаром прочитаєте, автор передає свою любов до рідного краю, людям, що живуть тут, за допомогою прози, але засобами поетичного вираження.

Це перший твір письменника, в якому він детально розповідає про життя сільських поміщиків. З особливим захопленням автор оповідає і про простих людей, пише, що хотів би, як сільський мужик, встати на світанку, вмитися прохолодною водою з бочки і відправитися в гості.

У творі виразно відчувається рух часу в трьох іпостасях. Це період від осені до зими, від дитинства людини до його зрілості, від розквіту садибної культури до її згасання. Читач стає свідком цього, вивчивши оповідання «Антонівські яблука». Аналіз даного твору також допомагає це зрозуміти. Можна зробити висновок, що ми бачимо тимчасове рух землі, людського життя і помісної культури. Зрозуміти вищесказане допоможе ознайомлення з коротким змістом прозового твору і його аналіз.

«Антонівські яблука», Бунін: перша глава

У перших рядках автор пише, що йому згадується рання осінь, запах антоновських яблук. Саме в ту пору міщани-садівники наймали мужиків, щоб ті сортували і насипали яблука, які потім везли в місто на продаж. Працівники не втрачали нагоди поласувати ароматними фруктами. Під час приготування бражного напою, коли його проціджували («на зливання»), все пили мед. Навіть дрозди тут ситі і задоволені сидять біля коралових горобин.

Оповідання «Антоновські яблука» Буніна дуже позитивний. Автор описує благополучну село, в якій - відмінні врожаї, а люди живуть довго. Все тут славиться плодовитістю. Навіть старостиха схожа на холмогорскую корову. А, як відомо, ця тварина було символом достатку. Автор, описуючи цю жінку, каже, що на голові у неї нібито були роги. Таку асоціацію викликають коси, які старостиха поклала особливим чином. Кілька пов`язані хустки роблять голову величезної, що додає жінці ще більша схожість з коровою. Старостиха вагітна - це ще один прийом, що допомагає побачити плодючість і процвітання, що панує в цих благополучних місцях. В цьому переконуєшся, прочитавши початок оповідання «Антонівські яблука». Аналіз даних рядків підтверджує ці висновки.

Все тут подобається оповідачеві: свіже повітря, запах соломи, зоряне нічне небо. Все це ми дізнаємося з першого розділу, як і те, що розповідь ведеться від імені барчука Миколая.

Глава 2

Наступну частину твору Бунін також починає зі згадки про антоновських яблуках. Він говорить про народною прикметою. Вважається, що якщо антонівка вродила, то й хліб вродить теж.

Письменник ділиться приємними враженнями від раннього ранку. Іван Олексійович так виразно описує, як приємно вмитися біля ставка, подивитися в бірюзове небо, що читачеві теж передаються ці прекрасні відчуття.

Далі оповідач говорить, як добре після вмивання поснідати з працівниками картоплею з чорним хлібом, підійнятися на коня і поскакати вдалину. Про це ми дізнаємося, прочитавши твір «Антонівські яблука». Зміст другого розділу розкриває назву тієї чудової села - Виселкі. Саме тут старі живуть по 100 і більше років, як, наприклад, Панкрат, який вже й не пам`ятає, як далеко за сто йому перевалило.

У цій главі оповідач згадує садибу своєї тітки Ганни Герасимівна. У тій був сад, і, звичайно ж, у ньому росли антонівські яблука. Бунін розповідає про красивий тетушкіном будинку з колонами, про багатий господарстві. А запах яблук витав навіть в кімнатах. Цей аромат був пов`язаний у автора з приємними асоціаціями. До такого висновку приходиш, аналізуючи даний твір.

Глава 3

З неї ми дізнаємося про пристрасть письменника до полювання. Адже вона була популярною розвагою поміщиків тих років. Полювання на вовків дозволяла скоротити чисельність цього небезпечного хижака, який вбивав домашню худобу і міг напасти на людину. У компанії таких же любителів полювання автор підстрілюють вовків чи інших тварин і повертався з трофеями додому до тітки або зупинявся на кілька днів у знайомого поміщика.

Остання глава

Отже, добігає кінця наш аналіз. "Антонівські яблука" Буніна в заключній главі передають тривогу автора, його враження вже не такі райдужні, як на початку. Він пише, що аромат цих фруктів зникає з поміщицьких садиб. Довгожителі померли, один старий застрелився. І полює оповідач вже не в компанії людей, а поодинці. Але життя в Висілках і раніше кипить: метушаться сільські дівки, обмолачівая зерно.

Ось і випав перший сніг. На цьому закінчується розповідь «Антоновські яблука» Буніна. У фіналі, як і на початку твору, автор ставить три крапки, тому що він у формі нарису розповів про невеликий періоді часу, свідками якого завдяки йому пощастило стати і читачам.