Біографія Буніна Івана Олексійовича

Іван Бунін з`явився на світ в 1870 році в сім`ї дворянина, колишнього офіцера Олексія Буніна, який встиг до того часу розоритися. Зі свого маєтку сім`я змушена була переїхати в Орловську область, де і пройшло дитинство письменника. У 1881 році він вступає в Єлецькому гімназію. Але отримати освіту не вдається, після 4 класів Іван повертається додому, т. К. У розорених батьків просто не вистачає коштів на його навчання. Старший брат Юлій, який встиг закінчити університет, допоміг пройти весь курс гімназії будинку. Біографія Буніна - людини, творця і творця, - сповнена несподіваних подій і фактів. У свої 17 років Іван опублікував перші вірші. Незабаром Бунін переїздить до Харкова до старшого брата, йде працювати коректором у газету «Орловський вісник». У ній він друкує свої розповіді, статті та вірші. У 1891 р виходить перша поетична збірка. Тут же молодий письменник знайомиться з Варварою - своєю першим коханням. Батьки дівчини не бажали їх шлюбу, тому молода пара потайки виїжджає в Полтаву. Їхні стосунки тривали до 1894 р і стали джерелом натхнення для написання роману «Життя Арсеньєва».

Біографія Буніна дивна, сповнена зустрічей і цікавих знайомств. 1895 стає переломним у житті Івана Олексійовича. Поїздка до Москви і Петербурга, знайомство з Чеховим, Брюсовим, Купріним, Короленко, перший успіх в літературному суспільстві столиці. У 1899 р Бунін одружується на Ганні Цакни, однак шлюб цей недовговічний. 1900 - оповідання «Антонівські яблука», 1901 - збірка віршів «Листопад», 1902 - виходить зібрання творів у видавництві «Знання». Автор - Іван Бунін. Біографія унікальна. 1903 - присуджена Пушкінська премія! Письменник багато подорожує: Італія, Франція, Константинополь, Кавказ. Кращі його твори - розповіді про кохання. Про любов незвичайною, особливою, без щасливого кінця. Як правило, це скороминуще випадкове почуття, але такої глибини і сили, що ламає життя і долі героїв. І тут позначається непроста біографія Буніна. Але твори його не трагічні, вони наповнені любов`ю, щастям від того, що це велике почуття сталося в житті.

У 1906 р на літературному вечорі Іван Олексійович знайомиться з Вірою Муромцевой, тихою панянкою з величезними очима. Знову ж батьки дівчини були проти їхніх стосунків. Віра навчалася на останньому курсі, писала диплом. Але вона вибрала любов. У квітні 1907 Віра та Іван разом вирушили в подорож, на цей раз на схід. Для всіх вони стали чоловіком і дружиною. Але повінчалися тільки в 1922 р, у Франції.

За переклади Байрона, Теннісона, Мюссе в 1909 році Бунін знову отримує Пушкінську премію, стає почесним академіком Петербурзької академії наук. У 1910 з`являється повість «Село», яка викликала багато суперечок і зробила автора популярним. Побувавши з Горьким в 1912-1914 рр. на острові Капрі в Італії, Бунін написав свій відомий розповідь «Пан із Сан-Франциско».

А от революцію 1917 роки не вітав Іван Олексійович Бунін. Біографія письменника непроста. У 1920 р його сім`я емігрує до Франції. Він був прийнятий на Заході як найбільший російський письменник, став головою Спілки російських літераторів і журналістів. Виходять у світ нові твори: «Митина любов», «Дело корнета Єлагіна», «Сонячний удар», «Боже древо».

1933 - біографія Буніна знову дивує. Він стає першим російським лауреатом Нобелівської премії з літератури. До того часу письменник дуже популярний в Європі. Бунін був противником нацистського режиму. За роки війни, незважаючи на втрати і позбавлення, він не видає жодного твору. Під час окупації Франції він пише цикл ностальгічних історій, але публікує їх тільки в 1946 р В останні роки свого життя Іван Олексійович не пише віршів. А ось до Радянського Союзу починає ставитися з теплотою, мріє повернутися. Але плани його були перервані смертю. Помер Бунін в 1953 р, як і Сталін. І лише через рік в Союзі стали публікуватися його твори.