Іманентний аналіз «Елегії» Пушкіна

Всім нам з дитинства добре відомі рядки пушкінських віршів. Вони здатні зігріти довгими зимовими вечорами, нескінченно дивувати своєю природною унікальністю і красою. Ми ростемо, вдосконалюємося, старіємо, а знамениті твори Олександра Сергійовича не вмирають, вони продовжують жити. І ось уже наші діти, внуки гортають чарівні сторінки.

Коли читаєш вірші Пушкіна, створюється враження, що торкаєшся до Вічності, слухаєш голос Всесвіту. Вони були написані два століття тому, але досі залишаються актуальними, оскільки в них відображається саме життя, дивовижна і загадкова. Аналіз «Елегії» Пушкіна адресований мислячому читачеві, для якого суть і сенс життя мають першорядне значення. Можливо, інтелектуальна людина знайде тут щось для себе цікаве.

Пушкін, «Елегія»: рік написання

Історія створення вельми цікава. До знаменитому періоду Болдинской осені належить вірш «Елегія». Пушкін в ту пору багато часу вдавався до роздумів про життя. Ліричний твір написано в філософському ключі і зачіпає найпотаємніші питання буття, які, мабуть, поет ставив сам собі. Він шукає правду зовні і всередині себе, його пошук позначений як тривожна мелодія проходить повз життя. Поет переоцінює її значимість, розпізнає нові шляхи повернення до радощів і надії. Не потрібно забувати і про те, що дане вірш було створено вже після знаменитого грудневого повстання, що стався в 1825 році. Рік написання «Елегії» - 1830-й. Олександр Сергійович до цього моменту вже розпрощався з піднесеними юнацькими мріями і поривами, став здатний тверезо оцінювати навколишню реальність.

Композиція вірша

Ліричний твір включає в себе дві строфи, що мають протилежне значення: якщо в першій звучить розчарування і страх перед життям, то в другій частині досить ясно простежується прагнення все змінити, перетворити. Так само чітко виділяється легкою ходою виникає віра в благополуччя, яка і веде героя до самого себе.

У першій строфі відбувається переосмислення минулого, для того щоб придбати можливість жити далі. У другій строфі надія знову наповнює серце і примушує дихати на повні груди. Аналіз «Елегії» Пушкіна відображає світосприйняття поета, його особисті переживання і драми.

Стан ліричного героя

Глибокий філософський вірш про багато змушує замислитися. Виходячи зі змісту твору, можна побачити, що ліричний герой наче підбиває підсумки молодості, вдалину минулої юності. Якийсь складний період залишився позаду. Минулого не шкода, але у героя майже не залишилося надії на відродження.

Він болісно шукає правду в цьому світі, але не знаходить її. Ліричний герой відчуває тугу за минулим, описаний момент внутрішнього переродження. Він не може більше жити, як раніше. Йому необхідні рух, відчуття творчих поривів, роздуми і хвилювання.

Аналіз «Елегії» Пушкіна показує, що згодом ліричний герой готовий прийняти на себе відповідальність, готовність до змін, пов`язані з прийняттям минулого (і звільненням від нього) і вибудовуванням перспектив на майбутнє.

Твір має глибокий психологічний підтекст. Пройняті філософським значенням, зачіпають тему людського буття питання, які ставить перед нами вірш «Елегія». Пушкін тут підкреслює швидкоплинність життя і її незаперечну цінність.

Засоби художньої виразності

Використання тропів або яскравих фігур мови є невід`ємним елементом створення поетичного тексту. У даному контексті можна виділити наступні символи.

«Смутний похмілля» уособлює собою оману, стан обманутості, глухого кута, з якого поки складно побачити вихід. Воно тотожне самої смерті, тому далі слід вигук: «Не хочу я, друзі, вмирати!»

Поет порівнює печаль з вином - вона отруює душу зсередини, заважає думати, приймати рішення. Образ моря символізує невідомість і страх перед життям. Що чекає попереду - невідомо. Ось про що розповідає пушкінська «Елегія». Вірш являє собою філософський твір, який вражає своєю глибиною і цілісністю.

Загальний зміст твору

Виходячи з вищесказаного, можна виділити основну ідею вірша: пошук істини, якщо він здійснюється чесно, завжди закінчується якимось значущим духовним надбанням. Потрібно тільки бути щирим перед самим собою, щоб мати можливість прийняти Божий дар.

Вірш наскрізь пройнятий станом печалі, але це не безвихідь, а етап внутрішнього переродження. Ось що являє собою «Елегія». Пушкін вірш написав саме в той момент, коли сам перебував на внутрішньому душевному переломі. Його варто читати тоді, коли вас відвідують думки про марність існування, про те, що частина життя пройшла даремно, марно.

Замість висновку

Можна порадити шановним читачам вивчати ліричний твір більш вдумливо, уважно зупиняючись на кожному реченні. Тут цінне і значуще всяке слово, немає нічого зайвого. Вищий сенс поміщений у вірші «Елегія». Пушкін вірш свого часу писав для себе, це, мабуть, були його роздуми, які знайшли вираження у творчості. Однак вони стали надбанням нашого російського культурної спадщини. Аналіз «Елегії» Пушкіна підкреслює незаперечні закони долі і сенсу життя.