А.С.Пушкин, "Знову я відвідав ...": аналіз вірша. Про що вірш Пушкіна "Знову я відвідав ..."?

Вірш «Знову я відвідав ...», аналіз якого ми проведемо в цій статті, було написано Пушкіним в 1835 році, 26 вересня, коли поет після восьмирічного відсутності приїхав до Михайлівського. Це був нелегкий час у житті Олександра Сергійовича.

Передісторія

Напередодні нового 1935 поета завітали в камер-юнкери. Ця обставина засмутило Пушкіна і навіть образило, адже зазвичай такі звання давали юнакам, а він був уже не молодий. Камер-юнкерство кидало на нього тінь. Олександр Сергійович давно вже усвідомлював себе народним поетом, а це означало, що він повинен був бути непорочним і чистим. Пушкіна гнітило світське оточення, йому хотілося тиші, самоти для реалізації творчих задумів, але заради утримання сім`ї він був змушений служити.

У 1834 році сталося ще одне неприємне подія. Поліцією було роздруковано написане Олександром Сергійовичем дружині листа. Поета обурили і дії поліції, і той факт, що Микола Перший не совість прочитати доставлене послання. Після цього слово «свобода» придбало для Пушкіна інше значення і новий зміст. Тепер він розумів свободу як особисту духовну незалежність. Олександр Сергійович захотів вирватися з тісного кола, одухотворити своє життя, переробити її, але вона залишалася жорстокою і холодною, просякнуту драматизмом.

Влітку 1835-го поет зміг на чотири місяці отримати відпустку і поїхав до Михайлівського. Там-то він і написав вірш «Знову я відвідав ...». Пушкін, знову перебуваючи у маєтку, де проходила його дворічна посилання, згадав пішли роки, няню, яка вже померла. Його думки звернулися до прожитому, і в сумній думі про час і про себе він підвів підсумки минулих років і відбив їх у розглянутому творі.

«Знову я відвідав ...» (Пушкін). Аналіз

Вірш розділене на три частини. У першій розповідається про приїзд до Михайлівського, у другій поет поринає у спогади, а в третій описується природа краю і робиться звернення до майбутніх поколінь. Олександр Сергійович показує життя в постійній динаміці. Справжнє нагадує йому про минулих роках, і тоді він повертається в минуле, разом з тим в справжнісінькому вже пробиваються паростки майбутнього. «Знову я відвідав ...» - вірш про швидкоплинному часі, про зміну спадкоємності поколінь.

Перша частина

На початку твору ліричний герой приїжджає знову в те місце, де раніше пробув у дворічному ув`язненні. Пушкін каже, що вже десять років минуло з тих пір, як відбулося повстання декабристів. У житті автора багато чого змінилося, і він сам змінився, «покірний загальному закону», що полягає в торжестві життя і вічне оновлення. Зміни в поета пояснюються віком, а все інше: ставлення до друзів, переконання, погляди - залишилося незмінним.

Друга частина

У наступному п`ятивірші вірша «Знову я відвідав ...» Пушкін вводить тему пам`яті. Ліричний герой побачив «опальний будиночок», в якому колись жив разом зі своєю нянею, нині вже покійної. Автор ласкаво називає її «бабусею» і гірко переживає втрату. Згадка «бідної няні» і «опального будиночка» повертає читачів до найважливішим періодам у житті поета. Адже в 1825 році саме звідси, з Михайлівського, Олександр Сергійович вирішив таємно виїхати до Петербурга, оскільки підозрював прийдешні великі потрясіння. Від неминучої загибелі тоді його врятувало типово російське марновірство. Те, що у творі «Знову я відвідав ...» автор згадує Аріну Родіонівну (няню), теж невипадково, адже це вона долучила маленького Сашу до поетичної творчості, та й взагалі справила на поета величезний вплив.

Третя частина

Вірш «Знову я відвідав ...» Пушкін продовжує описом среднерусского пейзажу, який дуже схожий на той, що постає перед читачем у творі «Село». Ліричний герой згадує все те, що було пов`язано з цими місцями. На своєму шляху він зустрічає три сосни і пригадує, що бачив їх ще десять років тому. Поет виявляє, що близько коренів пробиваються молоді кущі, але зазначає, що сосни все ті ж, і тим самим підкреслює сталість, незмінність природи. Час в корені не змінює її - вона залишається колишньою. Так і в людині змінюється не всі з плином часу: його пам`ять, переконання, помисли, ідеали теж залишаються колишніми.

Пушкін. «Знову я відвідав ...» (вірш). Засоби виразності

Твір починається трьома крапками. Таким чином автор не веде розповідь з початку, а як би вводить читача в продовження своїх роздумів. У цьому полягає особливість твору «Знову я відвідав ...». Аналізуючи текст, можна виявити фрази з найбільш ємним змістом. Наприклад, такою є строчка «Минуле мене обіймає живо». Тут слово «обмолоту» вживається в значенні «переповнює», «охоплює». У пам`яті поета минуле постає настільки ясно, як ніби воно стало дійсністю. Здається, що все відбувалося тільки вчора: «Ось опальний будиночок, де жив я з бідної нянею моєї». У цій фразі епітет «опальний» використовується в значенні «що знаходиться в немилості», за змістом він перегукується зі словом «вигнанець», яке теж фігурує у вірші.

Прийоми для описи природи

Вірш «Знову я відвідав ...» Пушкіна живо описує природу Михайлівського, яка, як і колись, тягне поета. Олександр Сергійович окремими штрихами відтворює бідність краю: про це говорять і убогий невід рибалки, і млин, скривився від часу, і сам будиночок, в якому жив автор. Особливо дороги Пушкіну три сосни, колись вітали його шумом вершин. Поет зауважує, що тепер близько коренів розрослася «младая гай». Вона уособлює вічне оновлення природи. Автор переконаний, що майбутнє за молодим, за зростаючим.

Вічний рух, наступність поколінь, збагачення людської думки - такими постають закони буття у вірші «Знову я відвідав ...». Аналізуючи його, стає ясно, що Олександр Сергійович вірить у світле майбутнє нащадків.

Стиль написання

У творі витримана мелодія поетичної мови і збережена розмовна інтонація, що підкреслює відсутність ріфмосочетанія. Це говорить про те, що поет рішуче відійшов від романсного, пісенного вірша і прагнув створити смислове вірш, більш точно відтворює думка. Читачам не вдасться знайти складних образів або великої кількості тропів у творі «Знову я відвідав ...». Аналіз дозволяє зрозуміти, що хоча в ньому превалюють літературні слова, але присутні і розмовні (сиживал, вечор), і книжкові (покровом, обмолоту), і слов`янізми (брегам, младая, златих). Вся ця лексика з`єднана в єдине ціле.

На закінчення

Написане у важкі для Пушкіна часи вірш пройнятий бадьорістю і вірою в кінцеву перемогу світла над темрявою. У ньому поет передав привіт майбутнім поколінням і заповідав їм свій оптимізм. У творі «Знову я відвідав ...» людина зображений у тісному зв`язку з природою, а ліричні переживання злиті з філософськими та історичними роздумами.