Історія та поняття карикатури: що таке класична і сучасна карикатура?

Карикатура (переклад з італійської) означає перебільшення. Близькими до неї за жанром є шарж, гротеск і лубок.

Карикатури: що таке?

Мистецтво постійно змінюється, з`являються все нові й нові його форми. Карикатура - це вже досить давно існуючий жанр живопису. Мистецтвознавці знають два найосновніших поняття, якими можна охарактеризувати цей жанр:

1. Гумористичне зображення, в якому смішний ефект досягається за допомогою перебільшення і загострення основних рис, а також використання незвичайних художніх прийомів, уподібнень і зіставлень.

2. Жанр графіки, який у сатиричній формі малює значущі суспільні, політичні, історичні події або описує певний типаж людей.

Отримавши відповідь на питання: "Карикатури - що таке?", Буде дуже цікаво дізнатися й історію виникнення цього напрямку мистецтва. А зародилося воно дуже давно.

Карикатура з давніх часів вважалася дуже ефективним способом посміятися над суперником, підкресливши його недоліки. До того ж вона відображає актуальні проблеми суспільства.

Так, відомо, що імператор Наполеон Бонапарт люто ненавидів французькі карикатури, які представляли його як карлика у величезній трикутному капелюсі. Головнокомандуючий військами Михайло Кутузов навіть розпорядився про створення спеціальної художньої штабу, який займався створенням малюнків, насміхатися над корсиканцем.

Карикатури в дореволюційній Росії

У нашу країну все нові віяння традиційно приходили з Європи. У 19 столітті аристократія Росії познайомилася з таким жанром мистецтва, як французькі карикатури. Розвиток цього жанру було дуже тісно переплетене з публіцистикою. Спочатку в газетах публікувалися смішні малюнки, а під ними додавалося пояснення того, що зображено на карикатурі. Пізніше необхідність у підписах відпала. Техніка малюнка ставала все краще і вже не потрібно було додатково описувати, який сенс він несе. Однак царська цензура здійснювала суворий контроль за розвитком карикатури. Що таке нагляд з боку влади, не потрібно пояснювати. Будь-яке зображення, яке бюрократи вважали загрозливим політичного ладу, не допускалось до друку. Однак розвиток карикатури як жанру було вже неможливо зупинити. Найуїдливіші зображення передавалися з рук і в руки і навіть перемальовувалися.

Але й офіційна карикатура також розвивалася. Багато серйозні видання відводили гумористичним відділам цілі сторінки. Найчастіше карикатури не зачіпали гострих соціальних і політичних проблем, а зображували невдачливих артистів, дрібних торговців і злодійкуватих чиновників. Також були дуже популярні і шаржі, які ставали втіленням дозвільних пліток, часто не мали під собою ніяких підстав. Так, карикатури на жінок, що обертаються в акторських колах, доставляли останнім чимало переживань.

У середині 19 століття з`явився перший російський журнал сатири "Єралаш" під видавництвом відомого художника Неваховича, який часто і сам створював малюнки для номерів.

Карикатура в СРСР

У Радянському Союзі всі сфери життя, в тому числі і мистецтво, були підпорядковані одній меті - боротьбі із зовнішнім ворогом, капіталізмом, і моральними витратами побудови соціалізму. Основними темами для карикатур ставали пияцтво, лінь, дармоїдство, дрібне хуліганство. Ці якості жорстко висміювалися популярними журналами та газетами. Але, як і при будь-якому тоталітарному режимі, існувало і напрямок підпільної карикатури. Що таке зловживання владою, цензура, самоуправство місцевих чиновників і недосконалість нового політичного ладу - ось основні питання, на які художники намагалися дати відповідь за допомогою уїдливих малюнків.

Сучасні карикатури

Після того як СРСР розпався, зникла необхідність і в тотальній цензурі. Тепер практично всі теми були відкриті. Але найбільшою популярністю користувалися політичні карикатури. Шаржі на сучасних чиновників і громадських діячів заповнили всі засоби масової інформації. Особливо полюбився художникам образ одіозного Володимира Жириновського. Також малювалися карикатури на нові теми: криміналітет, олігархи, нові погляди на політичну боротьбу. Зараз їх можна зустріти і в інтернеті.

Музеї карикатури

Кожен жанр мистецтв заслуговує того, щоб присвячувати йому окремі виставки. Так, у 2011 році у Воронежі був відкритий музей гумору "Весела сходи". Його засновником став популярний карикатурист Іван Анчуков. У музеї є і постійні експозиції, і стіна, на якій можуть розміщувати свої роботи всі бажаючі молоді й талановиті художники. Надалі І. Анчуков планує відкрити школу карикатури. Відвідувачам музею сподобаються архіви, де зберігаються малюнки різних епох, плакати, гумористичні дорожні знаки, майки та футболки з веселими малюнками, забавні листівки, а також унікальні авторські начерки. Творець музею придумав і втілив у життя оригінальну шахову дошку з карикатурними зображеннями на ній.