Картина Верещагіна «Апофеоз війни» та її сумна неісторичність

Російський художник Василь Верещагін ніколи не був у фаворі у правителів. Воно й зрозуміло: замість того, щоб зображати батальні сцени в палацовому стилі, де повні ентузіазму солдати в новеньких мундирах рвуться в бій, а франтівські генерали гарцюють на вгодованих конях, він малював страждання, спустошення, рани і смерть. Будучи профеессіональним військовим, художник виявився в 1867 році в Туркестані. Імперська Росія якраз вела там захоплення територій і «утихомирює» місцеві народи, так що Верещагін вдосталь надивився на трупи. Його відповіддю на збройний конфлікт як такий стало полотно «Апофеоз війни».

Вважається, що картина була інспірована безжальним придушенням повстання уйгурів на заході Китаю. За іншою версією, вона була навіяна розповідями про те, як правитель Кашгара стратив людей тисячами і складав їх черепа в піраміди. Серед них був і європейський мандрівник, голова якого вінчала вершину цього жахливого кургану. Спочатку картина «Апофеоз війни» називалася «Торжество Тамерлана», але круглі сліди від куль в черепах неминуче відсилали наглядової глядача в пізніші часи. Крім того, ілюзію Середньовіччя розвіювала напис, яку зробив художник на рамі: «Присвячується всім великим завойовникам - минулим, сьогоденням і майбутнім».

«Апофеоз війни» справив гнітюче враження на великосветскую публіку в Росії і за кордоном. Імператорський двір визнав цю та інші батальні полотна художника порочать російське воїнство, а один генерал з Пруссії навіть умовляв Олександра II спалити всі картини Верещагіна про війну, тому що вони надають «саме згубний вплив». Через це твори майстра не продавалися, лише окремий меценат Третьяков купив кілька полотен з Туркестанської серії.

На картині «Апофеоз війни» зображено курган з людських черепів на тлі випаленої дотла степу. Руїни міста на задньому плані і остови згорілих дерев доповнюють вид руйнування, спустошення, що загибелі. Безхмарне, що виблискує блакиттю небо тільки посилює гнітюче враження від полотна. Жовта колористика, в якій виконано твір, і чорне гайвороння, що кружляють над купою черепів, як ніби змушують нас відчути вихідний під палючим сонцем трупний запах. Картина тому й сприймається як алегорія війни, якої війни, поза часом і простором.

Це не єдине полотно про жахи воєнного часу, яке написав Верещагін. «Апофеоз війни» так можна назвати і його другу картину, яка з`явилася дещо пізніше, коли художник здійснив поїздку в Індію. У той час англійські колонізатори жорстоко придушили повстання сипаїв. Щоб насміятися над индуистскими віруваннями про розвіювання праху над священною річкою Ганг, вони прив`язували кілька повсталих до гармат і розстрілювали їх пороховими зарядами. Полотно «Англійська кару в Індії» була продана в Нью-Йорку приватній особі на аукціоні і з тих пір слід її пропав.

На жаль, сучасна людина так звик до насильства і смерті, що відбуваються щодня по всьому світові, що масовими вбивствами зараз нікого не здивуєш. Щоб створити «Апофеоз війни», Верещагін мав всього кілька черепів, які він і зобразив у різних ракурсах. Однак в Камбоджі червоні кхмери на практиці відтворили намальоване художником. Верещагін не знав, що для того, щоб піраміда з людських голів була стійкою, черепа повинні бути без нижньої щелепи. Однак страхітливі реалії ХХ століття роблять нас усіх сумними «експертами» у цій справі.