Ктулху. Що це: міф чи реальність?
Кожній історичній епосі відповідає якій-небудь літературний жанр, при згадці про який відразу ставало зрозуміло час описуваних подій. Наприклад, фраза «Срібний вік» говорить про початок століття 20-го, а «Романтизм» - про кінець 18-го і початку 19-го століть.
Фентезі - дуже популярний у наш час жанр, що виник в 30-і роки минулого століття. Одним з його родоначальників вважається американський письменник Говард Лавкрафт (1890-1937 рр.) - Особистість, безумовно, неабияка, але з явною, причому генетичної, «сумасшедшинкой» (його батько провів довгі роки і помер у будинку скорботи). Автори і прихильники цього жанру старанно трудяться над тим, щоб грань між реальністю і вигаданим світом ставала все непомітніше.
Найяскравіший приклад всього цього напряму в цілому - феномен Ктулху. Що це насправді: вигадка чи справжні сліди колишніх цивілізацій? Ніхто і ніколи не згадував про цю спільності інопланетних істот.
Однак всерйоз обговорюються міфи Ктулху, як ніби це міфи Стародавньої Греції. Ця повість, обретшая плоть і кров в умах шанувальників, вважається вершиною творчості автора і початком жанру фентезі.
Ктулху, книга про який побачила світ у 1928 році, за сюжетом - мешканець глибин Тихого океану. Повість є складовою частиною циклу і являє собою ряд історій, проникаючих одна в одну, тобто має наскрізний сюжет. Розповіді героїв - це чи то хворобливі сни, чи то маячні спогади, що натякають на існування чогось потойбічного. Книга стала культовою, придбала натовпи шанувальників, утворювалися секти, виник, як і в книзі, культ Ктулху. Відомі випадки принесення людських жертв. За своєю суттю це ідолопоклонство має абсолютно сатанинський характер.
Ктулху - що це таке, звідки він з`явився, як виглядає? Він триєдиний в своїй зовнішності. Це щось середнє між кальмаром, людиною і драконом з недорозвиненими крильцями, за деякими свідченнями, у нього постійно течуть слюні.
Сюжетна лінія являє собою інопланетне вторгнення. Необхідно розуміти, говорячи про Ктулху, що це монстр, що втілює собою вселенське зло. Він довго поневірявся по Всесвіту, відвідував планети і супутники, на одному з яких обзавівся сім`єю. І ось всі разом вони прибули на Землю, де тривалий час билися з місцевими старійшинами. Боротьба то розгоралася, то наступало перемир`я. Але ось в результаті останньої битви аборигени були знищені, а й завойовники були покарані вселенськими богами. Вони, у всякому разі Ктулху, були укладені на дні океану і стали нерухомі. Але і в такому стані цей лиходій контролював думки людей певного складу, нав`язуючи їм кошмари, зводячи їх з розуму. Сенс повісті в тому, що чекає свого часу Ктулху, що це повернення обов`язково відбудеться на радість його шанувальникам.
Повість просякнута жахом і містикою. Недарма «самобутнє» творчість її автора зайняло особливу нішу навіть в жанрі фентезі і отримало назву «Лавкрафтовскіе жахи».
Над «світлим» чином Ктулху трудився не тільки Лавкрафт. Вражений його творчістю американський письменник Брайан Ламлі вніс і свою лепту у створення цього образу. До міфів Ктухлу доклали руку Ремсі Кеммбел і Лін Картер.