Серіал «Попіл». Відгуки глядачів і експертів

Восени минулого року телеканал «Росія-1» порадував глядача гостросюжетним серіалом «Попіл». Відгуки, однак, виявилися неоднозначними, незважаючи на шикарний промоушен, влаштований задовго до показу. Згадували і захоплюючий сюжет, і зоряний склад картини. Чим же залишилися незадоволені критики?

Отже, 1938 рік, капітана Червоної Армії Ігоря Петрова (його грає Володимир Машков) чекають сталінські катівні. В цей же час злодій Сенько Попіл (Євген Миронов) везе в злодійський общак награбовані напередодні коштовності. Герої зустрічаються в купе поїзда. В дорозі подільники нападають на Попелу, але капітан Петров втручається в бійку у вирішальний момент. Тепер у нього на руках залите кров`ю тіло злодія і повний коштовностей саквояж. Петров хапається за шанс уникнути арешту і, переодягнувшись в одяг Сенька (не забуваючи нарядити в свою форму лежачого без свідомості злодія) і прихопивши скарби, ховається в непримітній селі. Потім Попіл з документами Петрова прокинеться у військовому госпіталі і потрапить в руки НКВД, а колишній червоноармієць опиниться в лапах бандитів, що вимагають повернути їм общак.

Починається Велика Вітчизняна війна. Минулий офіцерську вишкіл у сусіда по камері - непохитного кадрового військового (Володимир Гостюхін) - Сенько, а нині «капітан Петров», успішно воює і дослужується до звання полковника. А колишній червоноармієць сколочує банду, що перехоплює у фашистів цінності, які ті готують до вивозу до Німеччини. Після війни банда під виглядом старателів працює на копальні і грабує здобуте там золото. Долі колишнього злодія і колишнього офіцера зійшлися в Карелії: тепер полковник «Петров» повинен зловити небезпечного і хитрого «Попелу». Каменем спотикання стає Рита, дружина справжнього Петрова, яка змушена стати дружиною Петрова вигаданого. Заради неї герої готові забути і борг, і честь, і злодійську етику. Вона виявляється трагічною жертвою історії з підміною.

Не вірю, панове!

Які ж викликав «Попіл» (серіал) відгуки у кінокритиків? Телеоглядач Аріні Бородіної не вистачило достовірності. Вона докоряла творців серіалу у відсутності логіки та психологічної підоснови вчинків героїв. Закриємо очі на зауваження про те, що після річок крові, що проливається при катуваннях, одяг героїв залишається бездоганно чистою. Припустимо, це умовність. Художнім прийомом можна назвати і незліченні збіги, в яких персонажі завжди виявляються там (і з тими), де потрібно. Але ось з чого б такому правильному на початку фільму офіцеру, який на стривожене пропозицію дружини сховатися від арешту, відповідає непохитним відмовою і їде за повісткою в наркомат, раптово ставати досвідченим злочинцем? Та й Сенько Попіл з його темним минулим виглядає не дуже правдоподібно в образі мужнього і благородного полковника-орденоносця, що пережив нелюдські тортури. Правда, щоб не бути викритим, йому доводиться часом лукавити і вивертатися. І це теж не додає цілісності характеру, який намагаються відтворити автори.

Бомба, а не фільм!

А які на свою роботу над фільмом «Попіл» відгуки залишили творці? Епатажний письменник і блогер Едуард Багіров, який написав сценарій у співавторстві з Ренатом Хайруллін, напередодні прем`єри гарантував, що серіал «розірве на шматки» все досі існуючі проекти. Режисер Вадим Перельман (голлівудська знаменитість, але родом з СРСР) теж був упевнений в тому, що фільм приречений на успіх. Продюсер Тимур Вайнштейн не сумнівався в тому, що це «абсолютно новий рівень для вітчизняного телебачення». Подейкували, що фільм позмагається з «Місцем зустрічі» (маючи на увазі картину С. Говорухіна). Деякі алітерації дійсно є: попіл сигари як візитна картка бандита на місці злочину, розуміючі переглядання Попелу-Петрова з рецидивістом Вороном на злодійському зібранні і т. П. В обох фільмах достатньо і саспенсу, і екшену, але в Говорухінской стрічці сюжет будувався за всіма законами детективного жанру, і було ясно, хто злочинець, а хто герой. У «Попелі» такої ясності немає, як і немає жодного беззастережно позитивного героя.

Шніфер, а не ведмежатник

Критичні про серіал «Попіл» відгуки поліцейських профі. Співробітник сучасного МУРу Геннадій Саричев зазначив, що Попелу невірно називають в кадрі ведмежатником. Ті зламують сейфи грубо, прорізаючи в металі щілини і відгинаючи кришку. Віртуозна робота відмичками, та ще протягом декількох хвилин, поки не погасла сигарета, іменується мистецтвом шніфера. На відміну від кіношників, що знімали вітчизняні детективи, творці «Попелу» в поліцейське відомство за інформацією не зверталися.

Чи не точите червоний олівець

Не настільки прискіпливі і категоричні про серіал «Попіл» відгуки більшості кіноглядачів. Неув`язочка з хронологією, географією та фактурою вони називають дрібницями, але високо оцінюють насичений, далеко не банальний сюжет і захоплюючу психологічну інтригу. Так що не варто дивитися це кіно з червоним олівцем напоготові і помічати «ляпи». Що дійсно дорого глядачеві - так це втілення (нехай на екрані) мрії прожити не тільки свою, але іншу, кардинально протилежну долю.

Чи можна вважати відкритим фінал фільму? Куди з розбитим серцем мчить на мотоциклі над розбитою під мостом машиною Петров-Попіл, і чи вдалося знову вижити його ворогу? Автори не обіцяють продовження історії. Але якщо вона і станеться, фільм «Попіл» (2013), відгуки про який представляють цікаву дуель думок, залишиться в анналах вітчизняної кіноісторії однією з найяскравіших подій.