Знаменита Дрезденська галерея і її колекція

Не кожному європейському місту випала така славна і трагічна доля, яку випробував німецький Дрезден. Цей унікальний місто натхненно прозвали Флоренцією на Ельбі, і не тільки через його чудового географічного положення в долині річки Ельби і розкішної архітектури в стилі бароко. Саме повітря насичене там духом мистецтва, який витає в міських художніх музеях. Одним з них є знаменита на весь світ Дрезденська галерея, офіційна назва якої - «Дрезденська картинна галерея».

Гордість Німеччини

Картинна галерея, в якій зберігаються кращі зразки старовинної європейської живопису, розташовується в триповерховій будівлі з куполом. Воно є частиною резиденції саксонських імперських князів (курфюрстів) Цвінгер і входить в архітектурний ансамбль, який об`єднує цей палац і театральну площу Дрездена.

Можна попередньо ознайомитися з історією та колекцією, якою так славиться Дрезденська галерея: сайт музею люб`язно надає необхідну інформацію німецькою та англійською мовами. Бажаючі відвідати музей можуть потрапити сюди в будь-який день тижня, крім понеділка (вихідний). Дітей пускають на експозицію безкоштовно.

Історія експозиції

Починалася Дрезденська галерея з кабінету рідкостей - кунсткамери, що зібрала різні дива зі світу природи і людських винаходів. Поряд з рідкісними зразками, двір колекціонував полотна відомих майстрів. Керував тоді Фрідріх Мудрий замовляв твори Дюреру і Кранаха. Роботи цих художників прикрашали стіни палацу, а сьогодні є перлинами виставки, якою славиться Дрезденська картинна галерея. Не одне покоління саксонських курфюрстів набувало полотна, гравюри, монети, фарфор, але воістину грандіозне поповнення музей дочекався при Августі Сильному. За кілька десятиліть колекція так поповнилася, що замок був не в змозі вмістити всі експонати. Галерею перевели в спеціально відреставровану будівлю монарших стаєнь.

Розквіт княжої колекції

Нащадок курфюрста Август III закінчив справу батька, перетворивши придворну колекцію в найбільше сховище живопису, що склала золотий фонд світового мистецтва. Серпня цілеспрямовано і наполегливо збирав кращі зразки європейського живопису, не економлячи на кошти. Він організував цілу мережу, співробітники якої бували на всіх розпродажах і аукціонах Європи, домовлялися про придбання як окремих полотен, так і цілих колекцій. У 1741 Дрезденська галерея поповнилася великим зібранням картин, викуплених у герцога Валленштейна. Кілька років по тому тут виявилася колекція Франческо III д`Есте з шедеврами Веласкеса, Корреджо, Тіціана. У 1754 році з монастиря Святого Сикста в П`яченці в Дрезден привезли і велику «Сикстинську мадонну» Рафаеля (картина була куплена за двадцять тисяч цехінів). Майже всі роботи Рембрандта придбала в ті часи Дрезденська картинна галерея. Картини відображали смаки і художні пристрасті аристократії, серед них було багато портретів і полотен релігійної тематики.

Після семирічної війни

У 1756 році вибухнула нищівна семирічна війна, і збиральної діяльність була перервана на сто років. У 1845 році міське начальство приймає рішення побудувати для музею спеціальний будинок і запрошує для цієї мети архітектора Готфріда Земпера, який запропонував проект, що гармонійно вписується і доповнює середньовічний Цвінгер. Дрезденська галерея була відкрита в 1855 році, на той момент вона містила більше двох тисяч полотен. Колекція стала активно поповнюватися роботами майстрів нового часу. Однак у 1930-х роках картини імпресіоністів і їх послідовників були перевезені в інші музеї, а в Дрезденському сховище залишилися шедеври тільки старовинних майстрів.

Важка доля галереї

Наприкінці Другої світової війни Дрезден піддався жорстокому бомбардуванню з боку американської та англійської авіації. Від незрівнянного архітектурного ансамблю Цвінгер залишилися лише обвуглені руїни. Однак колекція врятувалася, будучи захованої в вапнякових шахтах. Незважаючи на те, що тунелі були обладнані вентиляцією та опаленням, система вийшла з ладу, і що надходила в укриття вода значно зіпсувала картини. Коли радянські воїни знайшли знамениті шедеври, їм потрібна термінова реставрація. Відновленням великого культурної спадщини займалися кращі фахівці Радянського Союзу. У 1955 році за наполяганням Н.С. Хрущова врятовані твори мистецтва були повернуті в Дрезден. Галерею остаточно відновили до 1964 року. Сьогодні в п`ятдесяти залах експонуються близько трьох тисяч полотен визнаних геніїв живопису.

Шедеври

Завмерти в німому захваті змушують старовинні полотна, які дбайливо зберігає знаменита Дрезденська картинна галерея (фото деяких з них представлені в статті). Ось полотно художника Раннього Відродження Антонело де Мессіна «Святий Себастьян», на якому християнський мученик зображений у стоїчно монументальному ракурсі, який вселяє ідею побеждающего страждання подвигу.

Ось приголомшлива рафаелевской Сикстинська мадонна в сонмі ангелів, перед променистою, божественною красою якій російські солдати, які виявили шедевр в одному з ящиків, безмовно зняли пілотки. Цей твір Високого Відродження. Неперевершене полотно Тиціана «динарія кесаря» з разючою проникливістю демонструє несподівану для мирського розуміння колізію морального вибору, запропонованого Христом.

Зразок Пізнього Відродження - картина Пармского живописця Антоніо Корреджо «Свята ніч» - ніжно і лірично оповідає про зворушливому поклоніння волхвів новонародженому Христу. Нідерландська живопис представлена в Дрезденської галереї творчістю Яна ванн Ейка. Виставку галереї прикрашають неперевершені голландські натюрморти та пейзажі.

На антитезі вічно оновлюється природи і неминучої кінцівки людського життя будується картина Якоба ван Рейсдаля «Єврейське кладовище».

Прикрашають експозицію галереї та повні руху «мисливські» полотна Фландрийский художника Рубенса, і жанрові картини Яна Брейгеля Старшого. Франція представлена в Дрезденському музеї картинами Миколи Пуссена. Тут знайшла місце знаменита «Шоколадниця» Жан-Етьєна Ліотара. Картини Мурільо і Веласкеса представляють іспанську школу живопису.